Ми приїхали з Осипом рівно о 18:00.Гості вже чекали цікавинок від Олі. Ось і вона .
-Дорогі мої, я рада вітати кожного з вас на моїй виставці. Щиро дякую , що прийшли сьогодні сюди. Хочу повідомити вам чудову новину :я хочу зробити аукціон моїх робіт , гроші будуть завезені в дитячі будинки нашого міста і фото вам надішлю всім , щоб ви переконались .
Отож ласкаво прошу скуштувати ці смаколики , які приготувала моя подруга . Насолоджуйтеся вечором .
-Олю .
-Так , Лауро.
-Ми з Осипом вирішили тобі дещо подарувати .
-Цікаво ..
-Візьми ось це , ми надіємось що тобі сподобається .
-Ого , це книга . Я вражена ! Дай я тебе обійму . Знаєш я зрозуміла, що кожна людина читає одне , уявляє і малює зовсім різне . Я щиро вдячна вам , що зуміли мене вразити. Оо.. Ще й смаколики..
-В тебе дуже гарна виставка . Дякуємо тобі за твої старання .
-Осипу , здається їй сподобалось , вона така рада.
-Це чудово .
-Ти ж зараз вільна ?
-Ну я ще маю тут зустрітись з Анною та Сергієм .
-Вони вже чекають на нас .
-Ого , ви вже й домовились ? -Якось дивно спитала я .
-Так . Ходімо .
-Гаразд.
-Я вирішив піти в кафе тут неподалік , думаю всім вам сподобається .
-Анно , люба привітик.
-Лауро , як я скучила, -сказала подруга і міцно притиснула мене до себе .
-Мила , мені так тебе не вистачало , але я розумію , що не маю права нав'язувати тобі свою біду. Як ти ?
-Чудово . Я казала , що ми ..
-Що ? Анно ? Кажи ...
-Це Том ?
-Ти про що , -я озирнулась , а до нас наближався Том і я цьому була аж ніяк не рада.
-Що ти тут забув?
-О , бач яка груба . По тебе прийшов , кажу тобі я змінився.
-Томе , чого ти хочеш?
-Будь зі мною, тебе не вистачає.
Я дуже легко піддаюсь маніпуляції , але те що між нами з Осипом це не просто так . Ті поцілунки , це щось особливе ... Більш ніж особисте .
-Ти знаєш , що я тебе ненавиджу після того випадку ?
-Я все поясню
-Як ти поясниш сон з Ніною, вона просто прийшла?
-Я все поясню . Я можу вислухати , але повертатись до тебе точно не буду , тому , вибачай.
-Анно , ходімо.
-Ти думаєш він справді шкодує про все?
-Він ? Ти серйозно?
-А може це випадковість .
-Все можливо .
-Дівчатка , та що ви так довго?
-Вже йдемо .
-Я забула свою сумочку , зараз повернусь
Не знаю як так вийшло , але забула її у вбиральні . Швиденько заскочила туди і побачила у дзеркалі , як Том приближається . О, ні , я його боюсь . Я почала відходити назад , а він все наближався .
-Хотіла втекти від мене , так?
-Нікуди я не ховалась .
Він наблизився до мене надто близько , притиснув мене до стіни і сказав:
-Всеодно ти будеш моєю...
Я вдарила його щосили і вибігла з кімнати . Я не знала що робити , як про це все розповісти Осипу та Анні ...
#10181 в Любовні романи
#2462 в Короткий любовний роман
#3968 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 20.03.2021