Ну ж бо , заходь!
-О, привіт, Ларко.
-Ти теж бачиш , що він ледве на ногах тримається ?
-Він точно п'яний.
-Що вам треба ?
-Лауро , йди збирай речі , а я з ним розберусь.
-Гаразд.
-Тобто ви разом?
-Ні , я її супроводжую , щоб такий бовдур , як ти не чіпав її . Для чого ти так з нею ? Вона повірила тобі . Навіть нічого не запідозрила ...
-Ого, ти що не розказав їй правду?
-Ти огидний .Лауро , ти довго ?
Я збирала всі свої речі :одяг , книги , власні вироби . Мені було важко прощатись зі своєю кімнатою , бо це найтепліше місце для мене ....
Ох , як я його ненавиджу.
-Осипе , я готова. Допоможеш?
-Звичайно.
Я зайшла на кухню і взяла свої улюблені прибори , а також захватила книгу , яку привезла Томові . Так не гарно , але він її не заслужив.
-Ходімо .
Я виходила з свого будинку зі сльозами на обличчі. Мені було досить важко прощатись з моїм попереднім життям.
-Лауро , люба, ти як?
-Нормально .
-Візьми хустинку. Не плач , благаю , він того не вартий.
-Ти бачив йому байдуже ! Байдуже на мене ...
-Він гранично п'яний.
-Так.
-Майже приїхали . Не хвилюйся Оля досить позитивна і доброзичлива , тому не переймайся .
-Ти ж розумієш , що мені не зручно .
-Так , але це найкраще , що є. Ти ж не житимеш зі мною?
-Так , краще з Олею.
Пройшло ще близько 20хвилин і ми приїхали .
-Олю , привіт, це Осип .
-Привітики . О , Лауро!
-Ти мене знаєш?
-Ну ти й даєш, ми сиділи за однією партою. Я Олька -рудолька.
-Олю , це справді ти ?
-А хто ж ? Осипе, що з нею?
-Після аварії втратила частково пам'ять .
-Перепрошую .
-Та все добре , з тобою швидко все пригадаю.
-Точно.
-Олю, я можу на тебе покластись ?
-Я не дозволю нікому скривдити подругу , брате.
-Тоді дзвони мені раптом щось .
-Гаразд.
#10181 в Любовні романи
#2462 в Короткий любовний роман
#3968 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 20.03.2021