Немає куди тягнути далі , я навіть не думаючи подзвонила до пані Мартинової .
-Ало , пані Мартинова?
-Так .
-Ви маєте сьогодні час , щоб зустрітись зі мною?
-Ну взагалі..
-Так , я знаю , але це терміново .
-Ну добре , приїжджай через годину .
-Дякую.
-Чекаю.
Оце так , я мабуть не на жарт налякала психолога і вона тепер буде думати про мій стан . Дарма, але я та й трохи розуміюсь на психології та впливах , тому легко бачу думки людей через міміку і жести .
Людина сама цього не розуміючи піддається емоціям і щоб їх контролювати , потрібно розуміти себе . Я пригадую , як колись мала конфліктні ситуації з однолітками і не дуже тай могла стриматись , але зараз я вмію це робити.
Вирішила поговорити з Томом.
-Томе , я маю через годину бути в пані Мартинової і я б хотіла , щоб ти мене завіз .
-А тобі вже легше , чи так і будеш нервувати ?
-Просто прошу тебе , завези мене , а потім підемо кататись на роликах . Трохи покатаємось .
-Ну якщо так , тоді з радістю завезу.
-Давай збиратись.
-Так.
Я не люблю великої метушні навколо мене , але люблю коли рідні піклуються один про одного. Щоб там не було , але сім'я -найсвятіше для кожної людини.
Ми швиденько приїхали. Я попросила в Тома , щоб він поїхав в супермаркет і купив трохи продуктів , бо готувати не має з чого . Він погодився .
Я тим часом пішла до Пані Мартинової.
—Доброго дня .
-Доброго. Що такого термінового сталось , люба?
- Я вирішила зрозуміти себе і почала писати все , що мала на думці . Після того я взялась розшифровувати все написане , щоб побачити ким я є і чого варта .
-І що ти зрозуміла ?
-Що не заслуговую хорошого ставлення .
-Тобто ? Не розумію тебе .
-Мені не потрібна підтримка рідних. Я розумію , що навантажую Тома і не можу його покинути .
-Тобто тобі треба підтримка ?
-Так , але через свої проблеми я псую життя іншим .
-Лауро , зрозумій, люба , в житті людини щодня сотні ситуацій і проблем , але ти ж розумієш , що їх треба або оминати , або обходити .
-Розумію . І що ви порадите?
-Я думаю тобі варто більше працювати . Ні, не на роботі. Просто займатись чимось корисним і ще більше спілкування .
-Добре , я спробую.
-В тебе вийде .
-Дякую .
Після нашої розмови я відчула полегшення.
Подзвонила Томові і попросила забрати мене . Ми не поїхали кататись на роликах , хоча я так їх люблю , ми поїхали до Анни , забирати її з лікарні .
Я розуміла , що вона мені зараз треба , як ніхто інший . Ми ніби не родичі , але вона така щира і добра до мене і я її ціную.
-Томе , ти щось купив Анні ?
-Так , купив трохи вітамінів .
-Ти ж не проти , що ми їдемо ?
-Я всеодно відклав свої справи , а роледром закритий , тому я нічого не втрачу .
-Добре , що ти все розумієш .
-Ще до мами ти маєш заїхати , вона казала , що має тобі дещо передати .
-А вона ж не дзвонила до мене .
-Я говорив з нею , поки ти була в психолога.
-Зрозуміла .
Оце так , ніколи не думала , що моя мама і Мій хлопець зможуть так гарно контактувати , але це добре.
#10181 в Любовні романи
#2462 в Короткий любовний роман
#3968 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 20.03.2021