Глава 7

— Привіт! — Наталя підбігла до свого чоловіка, який вже був вдома. З усмішкою на вустах вона його обійняла і поцілувала.

— Привіт, — він також усміхнувся. — Я так розумію, новини добрі?!

— Не знаю, — усмішка не сходила з її обличчя. — Просто гарний настрій! І відчуваю себе прекрасно!

— Радий це чути. Сподіваюся, все добре, і нові ліки нарешті почали діяти... — Олексій переплів пальці своїх рук з пальцями дружини.

— Так, напевно, почали діяти... Під час діагностики я ледве не заснула... — вона тихо хихикнула. — Думаю, що сьогодні буду спати добре...

— Будемо на це сподіватися… — чоловік поцілував дружину і прибрав руки. Він хотів зайнятися своїми справами. — Що це?

Олексій підніс праву руку своєї дружини до свого обличчя. На зворотній стороні безіменного пальця, одразу біля обручки була досить глибока подряпина. Кров вже перетворилася на кірочку, і в ній були якісь чорні вкраплення, схожі на бруд.

— Оу... Я цього навіть не помітила... Напевно, подряпала, коли знімала обручку… — Наталя також почала роздивлятися подряпину.

— Ти знімала обручку? — Олексій занепокоївся.

— Не треба ревнувати! — вона продовжувала посміхатися. — Треба було зняти усі металеві предмети, ось я і зняла каблучку, — пояснила жінка.

— Зрозуміло… — тепер вже спокійно відповів Олексій. — Треба промити рану, там якийсь бруд.

— Зараз цим займуся!

Наталя пішла до ванної кімнати. Дуже обережно зняла обручку і промила подряпину. Каблучку вона не стала надягати назад, щоб не потурбувати відкриту рану. Обручка залишилася лежати біля дзеркала.

Після чого Наталя почала займатися справами по дому. А увечері лягла спати, і вперше більш ніж за пів року змогла без усіляких проблем заснути. А головне — виспатися завдяки глибокому, відновлювальному сну, без будь-яких сновидінь.