- Виходь за мене заміж! - чоловік стояв на одному коліні.
Усі відвідувачі ресторану припинили будь-які розмови. Запанувала тиша. Всі з нетерпінням чекали, що відповість жінка.
Пауза трохи затягнулася.
Жінка почала дуже швидко дихати. Навіть за найвіддаленішими столиками бачили, як вона переживає. Вона схопилася за обличчя від несподіванки. По щоках текли сльози.
- Скажеш що-небудь? - тихо запитав чоловік. Йому теж було лячно. Він сподівався на позитивну відповідь, але все могло статися й інакше.
- Так! Звичайно так! - жінка радісно засміялася, після чого опустилася поруч з ним на підлогу, у своєму красивому, довгому, темно зеленому платті. Вона поцілувала свого нареченого.
Тишу ресторану заповнили гучні оплески. Хтось навіть почав свистіти.
- Я тебе кохаю! - сказав тихо чоловік. Ці слова були адресовані лише тій, кого він бачив перед собою. Більше ніхто не повинен був їх чути.
- І я тебе кохаю! - так само тихо відповіла жінка. Вони знову поцілувалися, все ще стоячи на колінах.
Чоловік надів старовинну обручку з великим зеленим смарагдом на безіменний палець своєї нареченої.