Обривані струни

Чужа жінка в твоїй хаті та старі кайдани

Коли він повернувся і дізнався, що вона пішла до іншого, настав момент істини. Вона в глибині душі, мабуть, десь таїла надію: «Він зрозуміє, кого втратив. Він сумуватиме, хоч трохи пошкодує про все».

Але ні. Жодної сльози, жодного жалю.

Він не сумував ані хвилини. Замість того, щоб зупинитися і замислитися над своїм життям, він просто привів у хату іншу жінку. У ту саму хату, у той самий другий поверх, який вони разом будували роками, зливаючи піт і кров на чужих будівельних площадках, у те гніздо, куди вона вклала власну душу.

Цей удар був настільки сильним і холодним, що перехопив подих. Вона думала, що для нього щось означала, а виявилося, що замінити її було справою кількох днів.

Життя розділилося на два чужі світи: він жив у їхній хаті з іншою, а вона жила з іншим чоловіком, де все ніби було добре, але щастя не приносило жодного спокою. Обидва ніби пішли далі, та душі залишалися на прив'язі.

А потім почалися його повідомлення.

Коли гра у нове життя з іншою розсипалася, коли він зрозумів, що ніхто більше не буде терпіти його гонор і бігати за ним, він почав писати. Писав їй, просив, принижувався, клявся, бив на жаль і на стару пам'ять.

І тоді сталося те, чого можна було очікувати від її довірливого серця, яке так хотіло вірити у світле минуле. Вона знову повірила. Здригнулася від його слів, закрила очі на все, що він зробив із іншою жінкою в її домі, і знову потягнулася назад, у старі кайдани.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше