Обривані струни

На край світу, разом із ним

Минули роки. Здавалося б, після всього перенесеного треба було триматися на відстані, але серця юності керувалися зовсім іншими законами. Коли знову постало питання про поїздку на заробітки, вона вирішила: «Я піду з ним. Я буду поруч щомиті, працюватиму разом із ним плече до плеча, і тоді він нарешті зрозуміє, як сильно я його кохаю».

Їй здавалося, що якщо вона розділить з ним кожну важку хвилину, кожен мозоль на руках, кожну перешкоду під чужим небом — він оцінить цю відданість. Вона вірила, що її любов здатна розтопити будь-яку жорстокість, що коли він побачить, як вона заради нього готова піти на край світу, усе у їхньому житті нарешті стане світлим і правильним.

І вони знову поїхали вдвох.

Там, на чужій роботі, вона не шкодувала себе. Працювала важко, на рівні з чоловіками, мовчки терміла втому, холод чи спеку, постійно тримаючись біля нього. Її метою було не просто заробити гроші — вона хотіла бути його оберегом, його підтримкою, довести йому свою вірність до останнього подиху.

Але вона ще не знала головного закону тиранії: для людини, яка звикла руйнувати і підозрювати, навіть готова віддати все життя жінка біля себе не стане пережитком минулого, якщо в серці немає поваги.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше