Повернувшись із заробітків, він привіз із собою не радість зустрічі, а отруту в серці. Плітки, які завжди охоче розносять по селах чужі язики, зробили свою справу. Хтось навмисно наговорив йому, що поки його не було, вона тут «гуляла», розважалася, ходила по барах і не сиділа вдома замкненою.
Для його підозрілої та жорстокої вдачі цього було достатньо.
Замість того, щоб поговорити, вислухати чи просто розібратися, почалося справжнє пекло. Він знову взявся за старе — почав пити щодня, шукаючи приводу для скандалу, і бив її з новою, слістою жорстокістю. Кожен день перетворився на випробування на виживання. У хаті стояла густа, важка атмосфера страху, де вона не знала, за що знову полетять звинувачення і куди впаде черговий удар.
І саме тоді, у момент найбільшого відчаю, повної самотності й безвиході, в її голові вперше промайнула страшна, темна думка: покінчити з життям.
Коли здається, що ти одна проти всього світу, коли тебе б'ють, не вірять, звинувачують у тому, чого ти не робила, і ти не бачиш жодного просвіту попереду — душа шукає порятунку хоча б у тиші. У той момент їй здавалося, що це єдиний спосіб зупинити цей нескінченний біль.
Але навіть на самісінькому дні цього відчаю всередині неї жила та сама тиха течія, та сама маленька іскра сили, яка не дала згаснути життю. Вона вистояла. Вона перетерпіла цю темряву, хоча шрам від тієї думки залишився в її серці назавжди.