Обривані струни

Музика з-за стін і один вечір у барі

У 19 років душа кожної дівчини просить зовсім іншого, ніж мозолі на руках, ранкова роса о третій годині ночі та важка праця на чужих городах. Тим більше, коли ти живеш у постійній напрузі й самотності серед чужих людей.

Одного вечора дівчата-сусідки вирішили розвіятися і покликали її з собою до місцевого бару — трохи посидіти, послухати музику, потанцювати, хоч на хвилину забути про все. Вони навіть підійшли до його батьків, по-доброму попросивши дозволу: «Відпустіть Оленку з нами, хай трохи відпочине, вона ж зовсім молода».

Звісно, їй дуже хотілося піти. У 19 років так хочеться просто сміятись, одягнути щось гарне, відчути себе легкою і безтурботною, як усі її ровесниці.

Цей вечір був для неї наче ковток свіжого повітря у задушливій кімнаті. Музика, світло, сміх дівчат навколо — на кілька годин вона ніби знову стала собою. Такою, якою була колись до того закордону, до всіх цих ударів, важких ранкових підйомів і чужих вимог. Вона танцювала, намагаючись виплеснути весь той біль і тугу, що накопичилися всередині.

Але в кожної такої казки в її житті тоді був гіркий кінець. Бо вона знала: свято скінчиться, музика стихне, і треба буде знову повертатися під той самий дах, де на неї чекають холодні погляди батьків і нескінченні докори.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше