Вона знала день і час, коли його випустять і депортаційним чи звичайним шляхом переправлять до України. Грошей у нього не лишилося ні копійки — усе розійшлося на тюрму, документи й проблеми. Олена просто не могла залишити його там на вокзалі самого.
Вона зібралася і поїхала аж до Чопа — на самісінький кордон, щоб зустріти його, заплатити за квитки, провести і привезти додому. Коли вона побачила його на вокзалі — втомленого, з розгубленим поглядом, без копійки в кишені, — всі попередні образи знову відійшли на другий план. Вона взяла його за руку і привезла до себе.
Жили вони тоді в її домі.
Певний час усе ніби стало на свої місця. Спокій, звичні будні, спільні дні. Їй хотілося вірити, що тепер він зрозумів, скільки вона для нього зробила, як витягла з прірви, і що тепер їхнє життя піде по-новому, мирно й чесно.
Але це затишшя було оманливим. Людина, яка звикла руйнувати і зривати свою злость на інших, не міняється від того, що її врятували. Повернення додому стало лише прологом до того найстрашнішого моменту, коли насильство переступить поріг її рідної хати і торснеться найдорожчої людини — мами.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.