Глава 24. Адріан,

Сріблястий туман розсіявся так само раптово, як і з’явився, залишивши на моїх губах присмак нічної прохолоди й дикого, божевільного тріумфу. Я стояв один біля занедбаного фонтана, важко дихаючи, і все ще відчував невагому легкість її тіла у своїх руках.

«Я проміняла б усі миті з цим принцом на ще хоча б одну таку нічну зустріч з тобою в саду».

Ці слова випалювали клеймо прямо на моєму серці. Вона ненавидить принца Адріана, але вона закохана в Ріана. Я ледь стримав дикий сміх, який готовий був вирватися з грудей. Нехай. Головне — вона існує. Вона тут, у моєму палаці, бере участь у Відборі під чужою личиною і збирається навмисно його програти. Але я їй цього не дозволю. Тепер, коли я знову тримав її, я не випущу її ні за які скарби світу.

Я повертався до житлового крила палацу наче на крилах, ілюзія дорожнього плаща злетіла з мене за першим порухом думки, повертаючи мені вигляд спадкоємця престолу. Щойно важкі дубові двері моїх покоїв зачинилися, я гримнув магічним дзвоником, викликаючи свого начальника таємної варти.

Каспіан з'явився за хвилину — заспаний, але миттєво зібраний, з рукою на ефесі меча.

— Ваша Високосте? Щось сталося?

— Каспіане, негайно знімай дані з усіх захисних контурів старого саду, — швидко заговорив я, міряючи кімнату широкими кроками. — Мені потрібні точні магічні зліпки за останню годину. Хтось виходив із житлового крила учасниць Відбору. Перевір кожен повітряний і тепловий датчик. Я хочу знати ім'я дівчини, яка щойно була біля занедбаного фонтана!

Каспіан здивовано моргнув, але сперечатися не наважився. Він коротко вклонився і зник у коридорі, щоб зв'язатися з палацовими магами-інформаторами.

Минуло близько двадцяти хвилин — найдовших двадцяти хвилин у моєму житті, — перш ніж він повернувся, тримаючи в руках тонкий сувій пергаменту зі свіжими магічними звітами. Обличчя капітана було розгубленим.

— Ваша Високосте, у мене погані новини, — тихо почав він. — Той, хто там був, володіє просто феноменальним контролем над повітрям. Магічні контури саду не просто заплутані — вони буквально вичищені, наче штормом пройшлися. Жодного відбитка аури, жодного чіткого теплового сліду. Ця дівчина майстерно замітає сліди, магія повітря підкоряється їй як рідна дитина.

Я роздратовано стиснув кулаки. Знову! Знову вона виявилася на крок попереду.

— І це все? Жодних зачіпок?

— Єдине, що вдалося зафіксувати магічним датчикам на виході з галереї — це залишковий сплеск стихії вітру на зворотному шляху, — Каспіан почесав потилицю. — Контур закрився в коридорі, прямо поруч із кімнатою сестер Озерних. Далі слід обривається.

Я повільно видихнув, і на моєму обличчі з'явилася хижа посмішка.

— Вільний, Каспіане. Дякую.

Коли капітан вийшов, я підійшов до свого секретера, відімкнув потайну шухляду й дістав звідти невелику шовкову хустинку. Ту саму, яку Еліана загубила під гліциніями в першу ніч нашої зустрічі в Озерному герцогстві. Вона стала моїм єдиним матеріальним доказом її існування.

Я підніс її ближче до світла магічної лампи й почав пильно роздивлятися вишивку в кутку, на яку раніше не звертав належної уваги через гарячкові пошуки. Срібними нитками там був виведений витончений силует квітки.

Мої пальці завмерли. Це був цикламен. Квітка, яка прикрашала малий герб герцогства Озерного.

Усередині все остаточно встало на свої місця. Останні сумніви розвіялися як дим. Магічний сплеск біля їхніх покоїв, гербова квітка на хустинці… Це однозначно одна з двох сестер. Дівчина з саду — це або Ліанна, яка продовжує розігрувати переді мною комедію з нестерпним характером, або Евелін, яка на балу так бездоганно збрехала мені в очі, навіть не збивши дихання.

— Ну що ж, моя прекрасна німфо, — тихо прошепотів я, стискаючи тонку тканину в кулаці. — Гра стає ще цікавішою.

Якщо вони думають, що зможуть обвести навколо пальця майбутнього короля, то вони недооцінюють моє терпіння. Завтра я особисто влаштую їм маленьку перевірку. Я змушу їх вийти на світло за допомогою цієї самої хустинки й подивлюся, яка з двох сестер першою видасть себе від страху чи хвилювання. Полювання офіційно відкрито, і цього разу сліпий мисливець чітко знає, куди стріляти.