Глава 9. Евелін

— Цей пихатий індик точно збожеволів!

Ліанна залітає в кімнату як справжній ураган, від якого ледь не гаснуть магічні світильники на стінах. Вона з розмаху зачиняє важкі дубові двері — так, що луна котиться всього-на-всього коридором південного крила, — і одразу починає міряти кроками простір від ліжка до вікна. Її парадна сукня, пишна й незручна, шурхітливо б'ється об кути меблів, але сестрі зараз байдуже на шовк. Вона люто смикає за ковчег корсета, наче їй бракує повітря.

— Еві, ти бачила, як він дивився на мене через те кляте скло в ложі? Наче я якийсь рідкісний звір, дика звірюка, яку він збирається заманити в пастку й посадити в золоту клітку! А на обіді? Його наглядач, цей прилизаний маг в окулярах Каспіан, двічі підходив до нашого столу! Крутився поруч, заглядав у тарілки й питав, чи не занадто гарячий мені сік! Це знущання! Чисте, неприховане знущання!

Я мовчки підводжуся, замикаю двері на міцний засув і лише після цього втомлено падаю на стілець біля туалетного столика. Мої плечі нарешті розслабляються, опускаючись після цілого дня виснажливого, нестерпного вдавання «наляканої мишки». М'язи обличчя навіть трохи німіють від того, як довго мені довелося тримати бляклу, залякану міміку під пильними поглядами королівських шукачів.

— Спокійно, Ліанно. Присядь і видихни, — я намагаюся говорити якомога тихіше, щоб мій голос не виходив за межі цих чотирьох стін. — Він просто заінтригований. Твоя поведінка не вкладається в його звичні рамки. Ти — перша дівчина за довгий час, яка не впала перед ним непритомна від щастя і не почала пускати слинку на його корону. Натомість ти ледь не підірвала королівський кристал, порушивши весь протокол тестування, і встигла розкритикувати палацовий етикет прямо під час першого виходу. Його розбещене, пересичене его сприймає це як виклик. Він думає, що ти граєш із ним.

— Але це не входило в наш план! — Ліанна різко зупиняється прямо переді мною, падає на коліна біля мого стільця і гаряче хапає мене за плечі.

В її великих, зазвичай таких сміливих очах зараз блищить справжній, дитячий відчай. Вона стискає мої пальці так сильно, що мені стає трохи боляче.

— Я мала йому просто не сподобатися, Еві! Розумієш? Повинна була здатися грубою, неотесаною дівкою, щоб він викреслив моє ім'я в першому ж турі й відправив назад в Озерне! А тепер він чомусь навпаки чіпляється, наче реп'ях до подолу. Еві, якщо я не вилечу з цього проклятого Відбору до кінця тижня, я просто втечу через паркан. Клянуся богами, я перелізу через ту огорожу вночі! Лукас чекає на мене, він рахує дні. Я не можу, не хочу тут залишатися ні хвилини більше!

— Ніяких втеч через паркан, дурепо, — я м’яко, але наполегливо прибираю її тремтячі руки від своїх плечей, підводжуся і змушую її сісти на край ліжка. — Королівські гвардійці нашпигують тебе арбалетними болтами або підстрелять бойовим закляттям раніше, ніж твої пальці торкнуться верхньої лінії огорожі. Ти підставиш і себе, і Лукаса, і наш рід, який і без того ледь тримається на плаву через борги. Нам просто треба змінити тактику. Гнучкіше треба діяти, Ліано. Якщо твоя природна, горда зухвалість його манить і здається йому «родзинкою», ми зробимо її нестерпною. Ексцентричною. Духовно низькою і вульгарною — такою, яка абсолютно не пасує для майбутньої королеви великої імперії. Він шукає горду, неприступну левицю? Ми дамо йому вередливу, невиховану дикарку без натяку на інтелект.

Ліанна судорожно шмигає носом, витирає кінчик обличчя крайкою шовкового рукава і з надією піднімає на мене погляд, у якому страх поступово замінюється звичним азартом.

— Це як? Що я маю робити?

— Наступного разу, коли він спробує заговорити з тобою на загальному прийомі, великому обіді чи, боронь боже, запросить на бал, не просто відповідай різко й з гордо піднятою головою. Додай трохи… провінційного, примітивного «колориту». Скривися над тарілкою, поскаржся на те, що в палаці замало м'яса в супі, а подають якусь незрозумілу траву. Або голосно, так, щоб почули сусідні столи, розкажи, як у нашому маєтку свині минулої весни підрили паркан і об'їли найкращі бабусині клумби з трояндами. Розумієш напрямок? Спустися на рівень нижче. А ще краще — згадай якісь «прості», плоскі жарти.

Я замикаюся на мить, переводячи погляд на темне вікно, за яким шумить нічний палацовий сад. У моїй пам'яті раптом виринає спогад про ту саму чарівну, солодку й водночас заборонену розмову з моїм таємничим дворянином Ріаном. Ми тоді так весело, безтурботно сміялися з дурних, манірних палацових умовностей, ховаючись у тіні фіолетових гліциній.

— Пам'ятаєш, я розповідала тобі про Ріана? — мій голос мимоволі стає тихішим, м'якшим, і я відчуваю, як серце знову стискається від тугого, щемливого болю за тим чоловіком, якого я, можливо, більше ніколи не побачу. — Коли ми були в саду, я жартувала про те, що придворні кавалери схожі на напудрених павичів. Вони пишаються своїм пір'ям, але варто піти першому ж дощу — і весь їхній блиск змиває, залишаючи лише мокру, жалюгідну пташку без хвоста. Розкажи цей жарт принцу. Але подай його не як тонку, витончену іронію, як це зробила я, а як грубу, недоречну насмішку. Прямо в очі. Адріан зараз упевнений, що ти прикидаєшся гордою леді, аби сильніше привабити його, зацікавити своєю неприступністю. Коли він почує від тебе таку низьку вульгарність, його романтичний флер миттєво зникне. В один момент. Він зрозуміє, що ти — не загадкова красуня з характером, а просто невихована, дурна дівчина з глушині, якій не місце на королівському троні.

— Про павичів, які втрачають хвіст під дощем… — повільно, смакуючи кожне слово, повторює Ліанна.

На її блідому обличчі нарешті розквітає та сама хитра, зухвала й трохи божевільна посмішка, яку я знаю з самого дитинства. Вона підхоплюється з ліжка, її очі знову палають вогнем, але вже не від розпачу, а від жадоби до веселої помсти.

— О, це я можу! Це я влаштую так, що в нього вуха в трубочку згорнуться! Я додам ще й про те, як наші конюхи міцно, триповерхово лаються в стайнях, коли молоді коні не слухаються вуздечки. Розкажу, які слівця я від них перейняла. Нехай Його Елегантна Високість ковтне повітря від моїх «світських манер»! Його матусю, якщо вона там буде, точно винесуть ногами вперед від такого етикету!