Зустріч

Вже не один рік пройшов з того обряду, його не робили понад дев’ятнадцять років. Не було потреби. Всі чекали митті, як народяться доньки в заключних відданих і тим виповниться повноліття.

Зараз молоді дівчата, яких назвали «обраними драконом» збирали квіти для майбутнього вінка. Більшість з них переживали за сьогоднішню ніч, адже їх життя може в корінь змінитися. Їх тонкі руки рвали красу природи, заплітаючи в вінок, а на очах бриніли сльози.

Тільки одній Марті було не сумно, вона довірилась своїй долі. Нічого змінити вона не могола, а от насолоджуватись теперішнім моментом, їй ніхто не забороняв. Каштанове волосся дівчини, спадало на плечі, а блакитні очі роздивлялись навколишню красу.

Кожна з її однолітків знала, на що очікує, хтось сприймав це як його майбутнє, хтось був тільки радим, що стане такою знаменною людиною, хтось горював всі ці роки. Були різні дівчата, але Марта вирізнялась з поміж них тим, що вчилась бачити прекрасне в усьому і сприймати таку звістку, як наступну пригоду. Та десь глибоко в душі, вона переживала за рідних, як вони на це зреагують. Адже ніхто достеменно не знав, що на нього чекає в лігві дракона.

Скриваючи своє хвилювання, від оточуючих, вона підійшла до дівчат, які віддалились з поміж інших. Вона ніби була і поруч з ними, але вони її не помітили, тому Марта змогла послухати напрочуд цікаву розмову.

- Немає за що переживати Катю. Я стану майбутньою дружиною дракона, та вашою королевою, - говорила зверхньо дівчина з темним, довгим хвилястим волоссям, та такими ж очима. Вона ніби хотіла показати всю велич в собі, тримаючи рівно поставу і колючий погляд.

- Та все одно, я переживаю. Настю, я люблю Ігоря і не хочу померти від лап дракона, - сказав тендітний голос, володарки світлого волосся, та зелених очей, вона ніби втілювала всю ніжність та тендітність.

- Як ви не розумієте, дракон обирає собі пару, а не кого з’їсти! Ходять чутки, що це проклятий принц і він дуже гарний, - мрійливо промовила Настя. – Я підготовилась, тому ви можете не переживати, - дівчина достала трави, які разом поєднують приворотний аромат.

- Про що ви говорите? – подала голос Марта, ніби не чуючи розмову дівчат.

- Та так, про дракона, - швидким рухом руки Настя заховала мішечок, фальшиво посміхнувшись дівчині.

- Я вас прошу, він як подивиться на нас, візьметься крилами за голову і проричить: «Та ну вас!». Після цього, ми спокійно поїдемо додому.

Дівчата не зрозуміли долі юмора і подивились на Марту з запитанням. Дівчина лише закотила очі і пішла подалі від них, заходячи в ліс.

День був спекотним, тому дівчина залюбки босими ногами ступала по землі. Її рука одна за одною рвали квіти, які були зображені на сукні. Не вистачало єдиного елементу, це листки, які росли на дереві і в таку пори року, вони ніяк не опадали. Тому з землі їх не можливо було дістати.

Марта знайшла дивне дерево і вже тисячу разів пожаліла, що вишила ті листочки на своїй сукні. Все що залишалось, це дібратись до першої гілочки і позривати пару листочків.

Дівчина обережно піднімалась по стовбуру, діставши до гілочки, залізла на неї, провіряючи перед цим, чи зможе вона її витримати. Тільки після того, як Марта була впевнена, почала збирати листочки, зразу переплітаючи їх у вінок. Коли все було готове, вона вже збиралась злазити, але не змогла зачепитись ногою, за кору дерева.

Її скрик прорізав тишу, а сама дівчина готовилась до твердого приземлення. Та замість цього відчула теплі руки на талії і ногах. Вона не змогла отямитись, та з власних думок її вивів голос людини.

- Ти  як тут опинилась? - Голос був владний, але тон його був добрим.

Подивившись на рятівника, дівчина завмерла. Його очі були карамельного відтінку, а волосся, мов ніч, спадало неслухняними прядками на лице. Марта також помітила щетину і відчула в руках силу. Його одяг, вказував приналежність до знаті, але це не потурбувало дівчину. Першою думкою було, скільки йому років, але вона ще не відповіла на його запитання, тому свої, буде задавати пізніше.

- Я зірка, яка впала з неба. Загадуйте бажання, - випалила дівчина, перше, що прийшло в голову.

Чоловік посміхнувся, в його очах заграли смішинки і їй було доволі приємно бачити, таку радісну емоцію від нього.

- Ну добре зірочко. Як тебе звати? – запитав чоловік, не опускаючи дівчину на землю, так і тримаючи на руках.

- Марта, - сказала дівчина, розуміючи, що відсторонись від чоловіка не хоче, але потрібно. Тому неспішно піднялась на ноги.

- Єрофій, приємно познайомитись Марто, - посміхнувся чоловік, не припиняючи зоровий контакт з дівчиною. Тільки коли та зашарілась, перевів погляд на вбрання, та вінок. – Ідеш на обряд до дракона?

- Так, - сказала дівчина, розуміючи, що чоловік перестане нею цікавитись, так як ніхто не ризикне знайомитись далі з обраною, але він її здивував.

- Так ти вирішила пригнути з дерева щоб не іти? – знову посміхнувся Єрофій.

- Та ні, я рвала листочки, тому що вишила їх на сукні. По традиції, що кожна квітка і листок, який вишитий, потрібно заплести у вінок. Якщо я цього не зроблю, мені дістанеться від мами, а вона у гніві зліша за дракона, - розповідала невимушено Марта.

Співрозмовники неквапливо шли стежиною, розтягуючи цей прекрасний момент. Марта розповідала про своє життя в містечку, про те, що її дідусь, один із старійшин і всіма способами хотів відгородити її від цієї участі, але закон є закон. Єрофій натомість відповідав на запитання дівчини і не брехав, але всю правду не відкривав.

Тому таємничий чоловік пообіцяв ще зустрітись і побільше розповісти про себе. Марта лише радісно кивнула і сказала, що буде рада його бачити в її містечку.

- Ти настільки впевнена, що дракон тебе не обере? – здивувався чоловік.

- Так, тим більше, по секрету скажу. Одна дівчина з обраних, нарвала такі трави, котрі задурманять дракону голову, - після Мартиних слів, чоловік напружився, ніби це його захочуть приворожити. Дівчина ж довірилась Єрофію, тому що відчувала, що їх розмова залишиться між ними.