Обрана для вампіра.Кров спадкоємців
Розділ перший. Після тиші
Мир має дивний звук.
Він не кричить, не палає, не рве легені страхом. Він… дзвенить. Тихо. Так тихо, що починаєш чути власні думки — і саме вони лякають найбільше.
Я стояла біля вікна палацу, дивлячись на нічне місто. Вампіри більше не ховалися. Люди більше не тікали. Світ виглядав правильним. Надто правильним.
— Ти знову не спиш, — сказав Адріан позаду.
Я не обернулася. — А ти?
— Я сторожу мир, який сам же й створив.
Я усміхнулася, але всередині щось стислося.
Бо я знала — цей мир тримається на мені.
— Вони дивляться, — прошепотіла я.
— Хто?
— Усі. Вони чекають. Ніби я маю зробити ще щось. Ніби це ще не кінець.
Адріан підійшов ближче, його руки лягли на мої плечі. — Ти зробила достатньо. Ти врятувала світ.
Я закрила очі. — А якщо світ тепер хоче більше?
Він мовчав.
І це мовчання було гірше будь-якої відповіді.
#1857 в Фентезі
#475 в Міське фентезі
Відредаговано: 20.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
