Частина 11

       Катя разом із Ванею прийшли до квартири, де їх зустрів Назар. Він провів дітей до приготовленої кімнати і запропонував сісти. Вони сіли. Батько, як офіціант розказав про страви і налив гарячого напою - компоту.          Хлопчик здивовано озирався і думав де він зараз. Кімната була простора і світла. На полицях шаф красувалися книги та фото, а за склом, стояли різні картини, лежали прикраси. Стіни були обклеєні шпалерами, що нагадували переспілий персик. Ваня подивився на Катю, яка усміхалася йому.
     Назар зоставив дітей та пішов у другу кімнату, де чекати на нього Віталік з Настею та його кохана - Віка.       Чоловік сказав їм:
    - Діти так швидко ростуть. Цікаво, що вони вирішать через 7-8 років.
     - Надіюся, що вони будуть разом, бо дуже милі. - Відповіла Настя.
    - Обоє дуже спокійні. Не вередливі. - Додав Віталік.
    Діти сиділи та їли. Заразом обговорюючи різні теми, підтримуючи розмову. Ваня не думав, що йому так пощастить. Адже йому не заважає брат. Але хлопець відчував небезпеку, що щось загрожує його брату. Ваня попросив вибачення у дівчини та вибіг до виходу. Батьки сиділи шоковані, адже за ним вибігла й Катерина. Вони направилися до кімнати Саші.

      Хлопець відкрив двері і побачив на балконі свого брата, який був би перекинувся через перила. Але Ваня підбіг і потягнув Сашу назад. Коли брат піднявся за допомогою Івана побачив перед собою Катю, що дивилася на нього переляканими очима. 

      Саша був не схожий на себе, адже тихий, спокійний, поважний. Саша довго не думаючи, обійняв свого близнюка і тихо сказав:

     - Вибач, що я намагався все зіпсувати. Але мені Катя також подобається. - Сказав хлопець і почервонів. Ваня не злився на нього, а лише сказав:

       - Не важливо кому подобається вона, але ми будемо завжди дружити.

      Катруся підтримала Івана і вони втрьох пішли до столу. Батьки переглядалися і знизили плечима. Рідні не очікували такого повороту, але були раді, що діти помирилися.

     Діти зійшли до кімнати і сіли за стіл. Вони обговорювали завтрашній день. Лемчуки і Вірчувські стояли з шоком на обличчі, але бистро заспокоїлися і усміхнулися