Сьогодні найщасливіший день у моєму житті. Зараз я на весіллі найріднішої мені людини. Стою, спостерігаю, радію. Я бачу наскільки щаслива вона – і це дуже тішить. А ще сьогодні мені сказали, що у мене незабаром народиться ще одна найрідніша людина.
Проводжу рукою, поправляючи коротке волосся. До нього я ніяк не звикну. З натовпу гостей я помічаю, що одна жінка йде до мене з іншого кінця зали. Я відходжу убік, щоб перевести погляд, проте зупиняюся, коли з моєї сумки на підлогу випадає блискучий метал. Звук луною відгукується приміщенням. Дехто обдає мене несхвальним, швидким поглядом, але лише одна постать цілеспрямовано наближається, щоб підняти те, що впало на підлогу. Я починаю йти коридором до виходу, та чую, як кроки позаду гучнішають.
Я зробила це заради найважливішої людини для мене. Для них обох.
От тільки не маю певності, чи доживу до того моменту, коли побачу ту, яку найбільше чекаю.