Глава 12.

Вечеря минула дуже весело. Ілля та Данило змогли створити за столом веселу атмосферу, розважаючи дівчат жартами та цікавими розмовами. Аня намагалася не дивитися на Данила занадто часто, але чомусь його обличчя притягувало її погляд неначе магнітом. Який же він гарний, коли посміхається!

На вулиці ставало темно, але вся компанія продовжувала сидіти в альтанці та розмовляти. У дворі було досить світло від розвішаних повсюди гірлянд маленьких ліхтариків. Ані було дуже затишно тут, хотілося забути про все та просто насолоджуватися чудовим літнім вечором у приємній компанії. А ще чомусь дуже хотілося, щоб Данило знову обійняв її… Але Аня забороняла собі про це мріяти. О пів на десяту Данилу зателефонував батько. Йому довелося відійти в іншу частину двору та взяти слухавку.

— Привіт, тату! Як долетіли?

— Привіт, сину! — почувся в телефоні голос Володимира Олександровича. — Долетіли з комфортом, вже насолоджуємося відпочинком. А як там зйомки нового рекламного ролика? Не забувай, що у нас домовленість з телеканалами.

— Сьогодні вони відзняли першу частину! Я все контролюю, ролик зроблять вчасно.

— Це добре. Данило, хотів спитати… — Володимир Олександрович зробив паузу. — Ксюша казала мамі, що ти вирішив пожити у нас ці два тижні?

— Так, за містом не так спекотно. А ще у вас чудовий басейн на задньому дворі. Ви з мамою проти, що я живу тут?

— Ні, ми не проти! Просто це дивно. Раніше тебе цілком влаштовувало життя у твоїй квартирі. Сподіваюся, це ніяк не пов’язано з дівчиною, яку Ксюша запросила до себе на два тижні?

— Я хочу наглянути за Ксюшею, щоб вона готувалася до іспиту, — промовив Данило, уникаючи прямої відповіді. — Їй же диплом через рік отримувати! До того ж влітку у вашому будинку дійсно набагато приємніше спати.

— Ну добре, синку. Просто я вирішив тобі нагадати, що не варто задивлятися на інших дівчат! У тебе ж є Юля! Ви так гарно танцювали з нею на дні народження Сергія Павловича. Вона ідеальна пара для тебе!

— Тату, я ще хотів трохи попрацювати у твоєму кабінеті, — Данило відчув роздратування, коли батько згадав про Юлю. — Давай поговоримо завтра, гаразд?

— Добре, сину! Бувай!

Данило поклав слухавку і замислився. Варто було Ксюші лише сказати, що він вирішив пожити в будинку одночасно з Анею, як батьки стривожилися. Вони до нестями хочуть одружити його з Юлею. При тому, що він зовсім не кохає цю дівчину! І вона його теж не кохає, Данило був майже впевнений у цьому. І він зовсім не збирався одружуватися з Юлею. Але Данило вважав, що прямо виголошувати свою позицію зараз не варто. Батьки почнуть сперечатися, ще й сварка може вийти… Навіщо взагалі сваритися на цю тему? Данило щиро сподівався, що батьки покинуть ідею одружити його з Юлею щойно Сергій Павлович підпише угоду про співпрацю. І його інтуїція підказувала йому, що ця угода буде підписана зовсім скоро.

Поклавши телефон до кишені джинсів, Данило озирнувся до альтанки та помітив, що вона порожня. Куди всі поділися? Антоніна Михайлівна вже збирала зі столу посуд. 

— Антоніно Михайлівно, а де всі? — запитав Данило у жінки.

— Пані Ксенія та пан Ілля захотіли прогулятися в саду. А пані Анна пішла у свою кімнату.

Коли Данило пішов розмовляти телефоном, Ксюша з Іллею зібралися піти погуляти в сад. Аня не хотіла заважати їм, тому пішла у свою кімнату. Зачинивши двері, дівчина сіла на ліжко і замислилася. Сьогодні дуже гарний вечір! Вона б теж хотіла ще трохи побути на свіжому повітрі. І щоб поруч був чоловік, який подобається їй. 

Аня знову згадала, як Данило обійняв її у саду. Її ще ніколи не обіймав чоловік. Виявляється, що це дуже приємно — по всьому тілу розповсюджується тепло, а серце починає битися трохи частіше. В обіймах Данила дуже спокійно, неначе всі проблеми раптом йдуть на другий план. Аня відчувала, що думки ведуть її за межі дозволеного, але не могла стримати посмішку, коли згадувала Данила. Роздуми дівчини були перервані тихим стуком у двері.

— Хто там? — запитала Аня.

— Це я! — почувся через двері голос Данила. — Чому ти втекла до кімнати в такий чудовий вечір? Ходімо на вулицю, я з радістю складу тобі компанію для прогулянки.

Аня подумала про те, як було б чудово провести час із Данилом. Але дівчина розуміла, що їй не можна цього робити. Вона й так забагато думає про нього останнім часом. Тому Аня зітхнула та відповіла:

— Пробач, але я трохи втомилася. Хочеться відпочити. Завтра нам з твоєю сестрою займатися із самого ранку.

— Ну добре, відпочивай, — покірно зітхнув Данило. — Добраніч, Ань!

— Добраніч, Данило!

Аня чула його кроки у коридорі, що віддалялися від її дверей. Данило навіть не спробував вмовити її ще трохи побути з ним. Мабуть, він запропонував цю прогулянку лише з ввічливості. Добре, що вона відмовилася! Та й день дійсно був насиченим, вже хочеться відпочити.

Взявши рушник, Аня відчинила двері та визирнула в коридор. Побачивши, що нікого немає, дівчина швидко побігла у ванну, яка розташовувалася на цьому ж поверсі, неподалік від її кімнати. Треба прийняти душ та вкладатися спати. Завтра зранку на них із Ксюшею чекає підготовка до повторного іспиту!

Данило вирішив трохи попрацювати в кабінеті батька. Він повністю зосередився на роботі, але через деякий час почув у коридорі легкі кроки. Двері до кабінету були відчинені. Піднявши голову, Данило побачив на порозі Ксюшу.