Глава 6.

— Дякую, але я не хочу тебе затримувати, — промовила Аня, опустивши очі.

— Припини, Ань! Мені це буде неважко, — Данило посміхнувся, а потім додав. — Інше таксі буде їхати сюди дуже довго. Сідай… Або ж я сам посаджу тебе в машину!

Аня ще секунду стояла на місці, розуміючи, що він має рацію. Вона повільно підійшла до машини та слухняно сіла на переднє сидіння. Данило обережно зачинив за Анею дверцята та повернувся за кермо. Коли автівка знову рушила з місця, він запитав:

— Де ти живеш?

— У гуртожитку, біля університету… — Аня зробила паузу. — Ми з Ксюшею разом навчаємося.

— Так, вона казала мені, — кивнув Данило. — То ти теж будеш юристом?

— Сподіваюся, що так.

— Ань… — Данило зробив паузу, кинувши на неї швидкий погляд. — Пробач за те, що я сказав у кімнаті Ксюші. Сестра лише потім розповіла мені, що ти…

— Так, я сирота, — Аня опустила очі, зробивши глибокий вдих. — Все нормально, ти ж не знав.

— Мені тепер дуже незручно перед тобою.

— Я ж сказала, все нормально. Це мені незручно перед тобою. Через мене тобі довелося стрибати у холодну воду.

— Це нічого! — засміявся Данило. — Це купання мене дуже збадьорило. Я був трохи втомлений після роботи, а зараз почуваюся набагато краще. А ти давно знаєш мою сестру?

— Ми дружимо вже чотири роки. Твоя сестра чудова людина!

— Так, Ксюша дуже добра та весела. Але трохи несерйозна. Не можу уявити, як вона працюватиме юристом.

— З Ксюші вийде найвеселіший юрист у всьому світі! — посміхнулася Аня.

— А ти? — Данило знову поглянув на неї, помітивши маленькі ямочки, що з’явилися на щоках дівчини від посмішки. — Чому ти обрала професію юриста?

— Мені це подобається. Знаю, багато людей вважають цей рід занять страшенно нудним…

— Не скажи. Гарні юристи зараз на вагу золота, для цього потрібен розум! А особисто мені завжди подобалися розумні дівчата.

— Можна бути розумним юристом, але жахливо нерозумною дівчиною, яка від страху падає до басейну в одязі, побачивши чужу собаку, — посміхнулася Аня.

— Тепер я остаточно переконався, що ти зовсім не нудна! — засміявся Данило.

Аня повернула голову, роздивляючись його у напівтемряві автомобіля. У Ксюші дуже привабливий старший брат! У нього такий приємний голос і неймовірні бурштинові очі! Невідомо, чи кохає його та Юля, про яку розповідала Ксюша, але цій дівчині точно пощастило. Вийти заміж за такого веселого красеня мріє чи не кожна дівчина. Аня швидко обірвала хід своїх думок, перевівши погляд на дорогу.

— Ксюша казала, що ти працюєш з батьком? — тепер Аня намагалася взагалі не дивитися на Данила.

— Так, я його перший заступник. Зараз тато у відрядженні у Львові, а мені знадобилися деякі документи. Довелося приїхати за ними сюди.

— Мабуть, ти багато працюєш?

— Так. Ми готуємося до довгострокової співпраці з іншою кондитерською корпорацією, яку очолює давній друг мого батька, Сергій Павлович. Мова йде про об’єднання капіталів, тому справа дуже серйозна. І батько та Сергій Павлович хочуть, щоб я очолив об’єднану компанію.

— Це велика відповідальність.

— Ще б пак! — Данило кинув на Аню швидкий погляд. — Але якщо Сергій Павлович дійсно підпише з нами угоду про співпрацю, то я зроблю все, щоб розвинути наш спільний бізнес.

— Ти любиш те, чим займаєшся, — Аня знову з посмішкою подивилася на нього у напівтемряві салону автомобіля. — Це видно по тобі.

— Так, я люблю свою справу! І втратити її для мене рівноцінно втраті сенсу життя. 

— Я думаю, що ти будеш чудовим керівником.

— Дякую!

Данило їхав швидко, тому вже зовсім скоро вони опинилися на яскраво освітлених вулицях міста. Зупинивши машину неподалік гуртожитку, він заглушив двигун та відстебнув ремінь безпеки.

— Ходімо, проведу тебе, — звернувся Данило до дівчини.

— Не треба, мені пройти всього лише пару десятків метрів, — спробувала заперечити Аня.

— Вже пізно, а на вулиці темно! Я тебе проведу.

Данило швидко вискочив з авто та обійшов навколо, відчиняючи перед Анею дверцята. Потім він галантно подав дівчині руку, допомагаючи вийти з машини. Аня відчула дивне хвилювання, коли її пальці знову опинилися у його теплій долоні. Данило помітив, що дівчина опустила очі та посміхнувся. Вона стає ще гарнішою, коли ніяковіє! Удвох вони рушили до гуртожитку. За два метри від дверей Аня зупинилася та повернулася обличчям до Данила.

— Дякую, що підвіз мене! — з посмішкою промовила вона. — І за те, що не дав мені потонути у басейні.

— Завжди радий допомогти! — посміхнувся Данило, дивлячись у її чорні очі. — Мені було приємно познайомитися з тобою!

— Мені теж. Я піду, вже дуже пізно! Добраніч!

— Добраніч, Ань!

Данило з посмішкою простежив за тим, як Аня зникла за дверима гуртожитку. Потім він розвернувся та пішов назад до машини. Данило не хотів їхати. Добре було б ще трохи поговорити з Анею. Шкода, що вона так швидко пішла. Раптом Данило згадав, що так і не попросив у неї номер телефону. Він настільки захопився бесідою з цією дівчиною, що абсолютно забув про це. Але трохи поміркувавши, Данило заспокоївся. Аня подруга Ксюші, отже він може легко дізнатися її номер телефону від сестри.