Глава 5.

— Чому так рано? — здивувалася Ксюша. — Вечірка у самому розпалі!

— Я трохи втомилася, — промовила Аня. — До того ж мабуть, вже пізно. Мушу бути в гуртожитку до одинадцятої години.

— Ань, ти ж можеш переночувати у мене!

— Ні, я повернуся у гуртожиток. Викличу таксі та доїду з комфортом.

— Давай я тебе відвезу! — запропонувала Ксюша.

— Не потрібно! У тебе ж сьогодні вечірка! Твоїм гостям буде сумно без тебе.

— Ну гаразд! — здалася Ксюша. — Тоді я викличу тобі таксі!

Аня кивнула. Поки Ксюша телефонувала у службу таксі, дівчина встигла загорнути у невеликий пакет свій мокрий одяг та остаточно висушити своє довге волосся феном. Дівчата ще трохи посиділи у кімнаті, а потім спустилися на перший поверх. Аня швидко знайшла у вітальні свій кардиган та сумочку та почала прощатися з подругою.  

— Я проведу тебе на вулицю та дочекаюся, поки приїде таксі, — промовила Ксюша. 

— Ксюш! — Аня посміхнулася. — Мені ж не п’ять років! Повертайся до гостей, а за мене не хвилюйся! Ти ж залишила мій номер оператору?

— Так! Минуло вже пів години. Я думаю, що машина ось-ось буде тут!

— Чудово! Тоді я піду на вулицю. Дякую тобі за все!

— Ну, добре! — промовила Ксюша. — Але ти мусиш надіслати мені повідомлення, коли доберешся до гуртожитку, гаразд?

Аня вийшла на вулицю. Опинившись за високим парканом, що оточував будинок, вона поглянула навколо, але так і не побачила таксі. Аня дістала з сумочки телефон і одразу помітила, що пристрій не реагує на її дії, а його екран навіть не вмикається. Мабуть, батарея сіла! Просто чудово! І як же водій мусить їй зателефонувати? 

Спочатку Аня хотіла повернутися до будинку, але потім передумала. Треба ще трохи почекати, можливо машина все ж таки приїде через пару хвилин? Щоб не стовбичити під парканом, Аня відійшла від нього на пару десятків метрів та зупинилася на узбіччі темної дороги.

Коли Аня пішла на вулицю, Ксюша повернулася у вітальню до своїх гостей. Вечірка вдалася на славу, всі веселилися на повну. Ксюша саме слухала черговий анекдот від одного з друзів Іллі, коли відчула обережний дотик до свого плеча. Озирнувшись, дівчина побачила Данила.

— Ксюш, можна тебе на хвилинку? — запитав він.

— О, Данило! — вигукнув до нього Ілля. — Ти ще не поїхав? Залишайся з нами, вечірка у самому розпалі!

— Не можу, — посміхнувся Данило. — Мені завтра рано вставати на роботу. Але ви веселіться!

Відвівши Ксюшу убік, Данило уважно подивився на сестру та запитав:

— Ксюш, а де Аня? Я заходив у твою кімнату, але там порожньо.

— Я викликала Ані таксі, вона поїхала додому, — спокійно відповіла Ксюша, уважно вдивляючись в обличчя брата. — Ти знайшов потрібні документи?

— Так, знайшов… — Данило зробив паузу. — Слухай, Ксюш, а хто така ця Аня?

— Ми разом навчаємося в університеті. Вона одна з моїх найкращих подруг.

— Я ніколи не бачив її тут раніше.

— Бо вона жодного разу не була у мене. Аня не любить вечірки, я й сьогодні ледь її витягла.

— Чому ти вигнала мене з кімнати? Я щось не те сказав? — обличчя Данила стало похмурим.

— Так… — Ксюша зробила паузу. — Ти згадав батьків Ані, а вона сирота. І вона не любить цю тему.

— Але ж я не знав! — вигукнув Данило. — Вона образилася на мене через це?

— Ні, — посміхнулася Ксюша. — Бачу, що тебе дуже зацікавила моя подруга!

— Я просто хотів з’ясувати, чому вона так зблідла, почувши мою репліку… Гаразд, я поїду додому. Гарно вам повеселитися! — Данило поцілував сестру у щоку та додав. — Дивися, щоб твої гості не рознесли будинок!

Данило вийшов з будинку та рушив до припаркованого у дворі позашляховика. Відчинивши задні двері, він кинув теку з документами на сидіння та сів за кермо. Цікавий сьогодні вийшов вечір, навіть у басейні з холодною водою довелося скупатися! Добре, що у батьків є частина його одягу і він зміг переодягнутися. 

Данило посміхнувся, згадавши своє знайомство з Анею. А ця дівчина справді цікава, тільки трохи вперта та занадто боязка. Данило шкодував, що засмутив її згадкою про батьків. Але ж він дійсно не знав! І йому дійсно сподобалася ця дівчина. Знайомство з нею точно ніколи не забудеш! А коли Аня змила зі свого обличчя ті жахливі розводи від чорної туші, то стало помітно, що вона гарненька. У неї такі глибокі чорні очі, а довге темно-каштанове волосся гарно обрамляє витончене обличчя. Треба буде попросити у Ксюші її номер телефону. 

Данило обережно вивів машину з двору на темну дорогу, повертаючи у напрямку міста. Раптом він помітив на узбіччі маленький силует та придивився. Невже це дійсно Аня? Але ж Ксюша казала, що вона вже поїхала на таксі? Данило пригальмував біля дівчини та одразу побачив, як Аня злякано відскочила убік. Ну звісно, вона ж не знає, як виглядає його машина! Данило швидко відчинив дверцята авто, вийшовши на вулицю.

— Ань, не лякайся, це я! — він посміхнувся. — Ми з тобою сьогодні ввечері разом купалися у басейні, пам’ятаєш?