Глава 4.

Данило простягнув дівчині руку. Аня нерішуче доторкнулася до його долоні своїми тонкими пальцями, відчуваючи тепло його шкіри. Данило обережно обхопив тендітну руку дівчини та легенько її потиснув.

— А руки у тебе досі холодні, — зауважив він. — Ще не зігрілася?

— Це нічого… — Аня відпустила його руку, відзначаючи про себе, що у цього чоловіка дуже приємний голос, неймовірно гарні риси обличчя та дивовижні очі.

— О! Бачу, що ви вже познайомилися! — на порозі кімнати з’явилася Ксюша з чашкою гарячого чаю.

— Гарячий чай? Гарна ідея! — посміхнувся Данило. — А де моя чашка, Ксюш?

— Данило, ти чудово знаєш, де у цьому будинку кухня! — впевнено промовила Ксюша, простягнувши чашку Ані та жестом вказавши подрузі сідати на ліжко.

— Могла б і подбати про свого старшого брата! — хмикнув Данило. — Особливо після того, як я врятував твою подругу!

— То ви двоє брат і сестра? — перепитала Аня, яка вже сіла на ліжко та піднесла до губ чашку з гарячим чаєм.

— Так, Данило мій старший брат, — кивнула Ксюша. — Він взагалі то не мав опинитися тут, бо живе окремо… Данило, а й справді, чому ти тут?

— Треба було взяти деякі папери у кабінеті батька, — пояснив Данило. — Я не хотів заважати проведенню твоєї вечірки. Думав, що тихенько піднімуся до кабінету та візьму все необхідне. Але потім я почув крик біля басейну і...

— Зрозуміло, — Ксюша перевела погляд на Аню. — Як ти сонечко?

— Вже краще, дякую! — Аня обережно пила гарячий чай, відчуваючи, як по всьому її тілу розповсюджується приємне тепло. — Пробачте мені… Я не хотіла доставляти вам стільки клопоту.

— Все нормально, не хвилюйся! — Ксюша сіла поруч із нею.

— Наступного разу будь обережніше! — посміхнувся Данило. — Твої батьки, мабуть, теж не зраділи б, якби ти втопилася під час вечірки у подруги.

— Данило! — голосно крикнула Ксюша, підхопившись на ноги.

Аня відчула, як вся кров відкотила від її обличчя та прилинула до серця. Її руки почали трохи тремтіти, тому дівчина поспіхом поставила чашку із чаєм на тумбочку біля ліжка. Ще не вистачало вилити напій на футболку подруги! Аня зробила глибокий вдих, намагаючись заспокоїтися, поки Ксюша роздратовано виштовхувала Данила за межі кімнати.

— Що?! Що я такого сказав?! — розгублено перепитував Данило, занепокоєно поглядаючи на Аню.

— Здається, ти казав, що тобі потрібно у кабінет? — Ксюша швидко виштовхала брата за двері. — От і йди по свої папери! Бувай, братику!

Аня продовжувала глибоко дихати, намагаючись заспокоїтися. Вона вже багато років вчила себе не реагувати на зауваження такого роду, але все одно не могла залишатися спокійною. Аня розуміла, що інші люди не знають подробиць її особистого життя, тому їй час від часу доведеться чути питання щодо її батьків. І це нормально. Але кожного разу, коли хтось зачіпав цю тему, Аня робилася блідою та починала трохи тремтіти. А ще при цьому вона щоразу відчувала, як боляче стискається її серце. Зачинивши за братом двері кімнати, Ксюша повернулася до ліжка та сіла поруч із подругою.

— Ань, пробач… — почала вона. — Інколи у Данила занадто гострий язик!

— Все нормально, — Аня спробувала посміхнутися. — У мене ж на лобі не написано, що я сирота. До того ж, я завдячую Данилу життям. Тепер я починаю згадувати, що ти трохи розповідала мені про свого брата. Ти казала, що він працює з твоїм батьком?

— Так, у свої двадцять вісім років Данило вже його перший заступник. Мій братик живе окремо. Сьогодні він опинився тут лише через документи. Останнім часом вони з батьком багато працюють. Я нічого не розумію в їхньому бізнесі, але здається вони готуються до серйозної співпраці з Сергієм Павловичем. Це давній друг мого батька і він теж має кондитерський бізнес. Тільки у нього не цукерки, а печиво та смаколики з тіста. Торгова марка «Sweet dreams», напевно чула?

— Так, чула! Мабуть, цей Сергій Павлович дуже важна особа?

— Зовсім ні, він дуже милий та приємний. А ще у нього є чудова дочка Юля! Ми з Данилом дружимо з нею з дитинства. І скажу тобі по секрету, мої батьки серйозно хочуть одружити Данила з Юлею.

— А що про це думає Данило? — Аня раптом відчула, що їй дійсно кортить дізнатися відповідь на це запитання.

— Раніше Данило вів дуже активне… спілкування з дівчатами, — засміялася Ксюша. — Зараз він вже наче став серйознішим… І він чудово ставиться до Юлі, це видно. Але… Мені здається, що Данило не кохає її. До того ж, вони навіть не зустрічаються як пара. Вони більше схожі на гарних друзів.

— Як же вони одружаться? Я думала, що супутника життя потрібно обирати серцем, а не холодним розрахунком.

— Розумієш, у нашому оточенні люди не завжди одружуються через почуття, — м’яко промовила Ксюша. — Я думаю, що Юля з Данилом дійсно можуть одружитися, якщо від цього залежатиме співпраця між їхніми компаніями. А зараз все до цього йде.

— Як можна одружуватися без почуттів? — здивувалася Аня.

— Повір, можна! Юля чудова людина і гарненька дівчина. Вона розумна, з нею приємно спілкуватися. Можливо, вона навіть закохана в Данила, бо дуже любить проводити з ним час. І мій брат поважає її. Мені здається, що Юля з Данилом змогли б створити щасливу родину.