Глава 2.

Захопивши свій кардиган та маленьку сумочку, Аня вийшла з кімнати та замкнула за собою двері. Вони з Ксюшею спустилися сходами на перший поверх і попрямували на вихід повз сувору Зінаїду Дмитрівну, яка сиділа біля дверей. Поглянувши на Аню, жінка промовила:

— Кириченко, пам’ятай, об одинадцятій годині я замикаю двері до ранку!

— Я встигну! — посміхнулася їй Аня. — Я ненадовго…

Ксюша жила за містом у великому будинку разом із батьками. Аня ще жодного разу не була у неї в гостях, тому цей будинок справив на неї величезне враження. Це ж просто палац якийсь! Двоповерхова будівля мала чудернацьку форму та виглядала надзвичайно стильно. Величезний передній двір із затишною альтанкою та квітучими клумбами, між якими в’ються охайні доріжки, вимощені кам’яною плиткою. Збоку просторий гараж на чотири машини та додатковий простір для паркування авто гостей. 

Потім Ксюша провела подругу за будинок. Аня побачила великий басейн, наповнений водою. Навколо басейну стояли плетені меблі та шезлонги, а трохи далі було видно пишний сад. І дуже багато квітів. Аня ще жодного разу не опинялася у такій розкоші, тому їй одразу стало трохи ніяково.

— Я вирішила влаштувати вечірку всередині будинку, у вітальні, — промовила Ксюша. — Погода прохолодна, під дахом нам буде затишніше. Ходімо, покажу тобі будинок. Ілля скоро має приїхати, але інші зберуться лише о дев’ятій. Допоможеш мені обрати вбрання?

— Звісно!

Опинившись у будинку, Аня знову мимоволі відчула справжній захват. Як тут просторо! І стільки зручних меблів та усіляких дрібничок! Аня знала, що у цьому будинку жили лише батьки Ксюші та сама Ксюша, але на її думку тут могло б з комфортом розміститися два десятки людей. Добре, коли ти маєш такі апартаменти! У порівнянні із цим її маленька кімнатка у гуртожитку виглядає зовсім сумно.

— Ей, ти чого засумувала? — Ксюша підійшла до подруги та посміхнулася їй. — Сьогодні твоя найперша вечірка, Ань! І я тобі обіцяю, що цей вечір тобі запам’ятається!

— Дякую, що запросила мене! — Аня теж посміхнулася. — Підемо обирати тобі вбрання?

Ксюша витратила на створення свого образу майже годину. Нарешті вона обрала коротку темно-зелену сукню з відкритою спиною. Аня допомогла подрузі накрутити локони та охайно зібрати їх на маківці. Невдовзі приїхав Ілля. Вони з Ксюшею зустрічалися вже понад півроку. Аня вважала їх дуже гарною парою. Ілля був сином директора великої будівельної фірми, мав світло-русяве волосся та гарні блакитні очі. У свої двадцять чотири роки він вже працював у компанії батька. Ілля весело привітався з Анею, а потім підхопив Ксюшу в обійми та лагідно поцілував. Аня пішла в інший бік вітальні, щоб не заважати їм.

Ксюша запросила на вечірку всю свою групу з університету. Багато хто привів із собою пару або друзів, тому вже на початку десятої у просторій вітальні стало дуже гамірно та тісно. Спочатку Ані непогано вдавалося веселитися разом з усіма, але трохи згодом її почала втомлювати гучна музика та натовп. Ксюша ненадовго відійшла від неї, тому Аня раптом відчула себе зайвою у цьому шикарному будинку з купою людей. Дівчина непомітно пройшла до дверей, що вели на задній двір та вийшла назовні.

Причинивши за собою двері, Аня з насолодою вдихнула свіже нічне повітря та обхопила руками свої голі плечі. На задньому дворі панувала напівтемрява та було прохолодно. Кардиган разом із сумочкою залишився десь у будинку, але повертатися у вітальню Ані не хотілося. Краще трохи посидіти тут, відпочити від галасу. А ще тут можна нарешті зняти ці босоніжки на високих підборах. Від них вже страшенно болять ноги! Аня зняла взуття, залишивши його неподалік дверей, ступила на м’який газон із зеленої трави та рушила до басейну з водою, що гарно підсвічувався маленькими ліхтариками.

Ані було цілком достатньо того світла, що лилося від будинку та підсвіченого басейну, тому вона добре бачила все навколо. Тут так гарно та спокійно. Трохи чутно гупання музики у будинку, але це зовсім не заважає слухати невгамовних цвіркунів у саду та прохолодний нічний вітер, що грається з листям дерев. 

Аня закинула голову назад та побачила темне небо, затягнуте хмарами. Шкода, що погода похмура. Мабуть, звідси можна було б навіть розгледіти зорі. Аня міцніше обхопила себе руками за голі плечі та підійшла ближче до басейну. Мабуть, треба все ж таки сходити в дім за кардиганом. Тут стає холодніше. 

Її босі ноги ступили на холодну плитку, якою був вимощений простір навколо басейну. Ані стало цікаво, чи холодна вода. Вона присіла навпочіпки та нахилилася вниз, торкаючись пальцями до прозорої гладі. Швидко висмикнувши руку, дівчина випадково хлюпнула водою на свої босі ноги та плитку. Дуже холодна, та й чому їй бути теплою? На вулиці ж зараз зовсім не спека. Аня твердо вирішила повертатися в дім за кардиганом, тому підвелася на ноги, розвертаючись спиною до басейну. І одразу ж помітила його…

За п’ять метрів від дівчини стояв великий ротвейлер. Аня одразу упізнала домашнього улюбленця Ксюші — пса Честера. Подруга показувала їй його фото безліч разів, але Аня жодного разу не бачила Честера на власні очі. І він теж жодного разу її не бачив… Тому Честер, мабуть, вирішив, що Аня чужа. І схоже, що зараз вона зайшла на його територію. 

У грудях Честера почало зароджуватися приглушене гарчання. Поки що він стояв спокійно, але у його позі відчувалася загроза. Аня завмерла на місці та панічно розмірковувала, що їй робити. Добігти до будинку вона не встигне. Отже, треба спробувати не рухатися.