Глава 1.

Наші дні

Аня вийшла з громіздкої та сірої будівлі університету на вулицю, з насолодою вдихаючи свіже весняне повітря. Було трохи прохолодно, як на кінець травня, але зовсім скоро настане справжнє літо. Вночі пройшов дощ і навіть зараз небо все ще залишалося похмурим. Але після дощу у повітрі ще яскравіше відчувався аромат бузку, що квітнув біля ґанку університету. Аня підійшла ближче до куща, з посмішкою вдихнула п’янкий квітковий аромат та побачила на ніжних фіолетових пелюстках прозорі краплинки нічного дощу. 

Травень був для Ані найулюбленішим місяцем року, бо саме у травні квітне бузок. А ще у травні добігає кінця навчальний рік в університеті. Цього року Аня вже закінчувала четвертий курс. Попереду ще сесія, а потім літні канікули, коли можна буде трохи перепочити від навчання. А ще через один рік вона отримає диплом юриста та нарешті зможе влаштуватися на нормальну роботу. Настрій в Ані був пречудовий.

— Ура! Нарешті свобода! — повз Аню пролетіла невисока дівчина з довгим темним волоссям.

— Ще не зовсім свобода, Ксюш! — засміялася до неї Аня. — Не забувай про сесію!

— Сесія то таке! — весело заперечила Ксюша, зиркнувши на подругу своїми карими очима, у яких танцювали хитрі вогники. — Головне, що тепер мені не треба щодня вставати о сьомій ранку, щоб їхати на ці нудні пари! Це треба відсвяткувати. Ти ж пам’ятаєш, що у мене сьогодні вечірка?

— Ксюш, ти ж знаєш… Я і вечірки — це трохи…

— Стоп! — Ксюша вмить стала серйозною. — Відмовок я не приймаю! Ань, я розумію, що ти у нас відмінниця і дуже багато часу приділяєш навчанню. Але відпочивати теж іноді треба! Ти ж одна з моїх найкращих подруг, а ще жодного разу не була на моїх вечірках!

— Ксюш, я справді не дуже люблю це все!

— Сьогодні ми з тобою будемо веселитися разом! Побачиш, де я живу. Тато поїхав у відрядження до Львова на два дні та й маму з собою забрав, будинок вільний. Я не можу пропустити таку нагоду і не влаштувати гулянку! І ти мусиш відсвяткувати разом зі мною завершення навчального року!

— А хто ще буде?

— Та вся наша група! Звичайно, ще буде Ілля та дехто з його друзів. До речі, серед них є й вільні хлопці! Дуже-дуже симпатичні вільні хлопці!

— Ксюш, не починай! — зітхнула Аня.

— А от і почну! — твердо промовила Ксюша. — Ань, ну так справді не можна! Тобі двадцять один рік, а ти ще жодного разу ні з ким не зустрічалася. Треба це терміново виправляти!

— Навіщо? До того ж, у мене були побачення…

— Ага, пам’ятаю я ті два побачення! — вигукнула Ксюша. — Перший твій кавалер був таким занудою, що я взагалі здивувалася, як ти погодилася з ним зустрітися. А от чого ти відшила Кирила мені й досі незрозуміло! Він же такий симпатичний!

— Кирило занадто розпускав руки!

— Ну подумаєш, захотів поцілуватися! Навіщо ж одразу його відштовхувати?!

— Бо я не хотіла того поцілунку! Та й не зачепив він мого серця! І взагалі, порядні дівчата на першому побаченні не цілуються!

— Подруго, у якому столітті ти живеш? — засміялася Ксюша. — Ну добре! Я приїду по тебе у гуртожиток о шостій! А зараз мушу подбати про їжу та напої для нашої вечірки!

— Добре! — здалася Аня. — До вечора!

Ксюша швидко побігла до парковки, де стояв її яскравий червоний автомобіль. Аня ще раз подивилася вслід подрузі та не поспішаючи рушила до гуртожитку, що розташовувався поруч з університетом. Можливо, Ксюша має рацію. Аня дійсно дуже багато часу приділяла навчанню та сторонилася хлопців. Але як інакше, якщо ти дивом вступила на бюджет та навчаєшся на юриста у найкращому університеті країни? От Ксюші ця освіта потрібна лише для галочки, бо доньці багатіїв негоже бути без освіти. А для Ані диплом юриста був шансом змінити своє життя на краще. Знайти гарну роботу, нормально заробляти на життя. Ксюша має батьків, на яких може розраховувати, тому не дуже переймається своєю кар’єрою. А в Ані, окрім неї самої, немає нікого. 

Аня зітхнула. Взагалі трохи дивно, що Ксюша з нею подружилася. Зазвичай донька відомого на всю країну бізнесмена, який має фабрики з виробництва шоколадних цукерок у трьох найбільших містах не товаришує з круглою сиротою. Що може пов’язувати Ксюшу з дівчиною, яка мешкає у гуртожитку та змушена підробляти після занять у кафе офіціанткою, бо стипендії зовсім не вистачає на життя? Але Аня та Ксюша подружилися з перших днів навчання. І лише трохи згодом Аня дізналася, що батько Ксюші — власник відомої торгової марки «Royal chocolate». 

У Ксюші не було ані краплі зарозумілості чи пихатості. Вона ніколи не вихвалялася своїм високим соціальним статусом, мала веселий та добрий характер і навіть жартувала, що неодмінно порадить батьку взяти Аню на роботу, коли та отримає диплом юриста. Аня відмахувалася від цих жартів, бо вона дружила з Ксюшею зовсім не для того, щоб отримати якісь перспективи після завершення навчання. Просто Ксюша була дуже приємною, світлою та веселою людиною, тому Аня щиро полюбила її. І Ксюша охоче відповідала їй взаємністю, заповнюючи величезну порожнечу у серці Ані. Коли ти сирота і не маєш рідних, дуже приємно, коли тебе хоч хтось любить… хоч трішечки.

Повернувшись до гуртожитка, Аня відчинила стареньку шафу, що стояла у кутку кімнати та передивилася весь свій скромний гардероб. Якщо вечірка, то потрібна ошатна сукня. Тут вибір був невеликим. Дівчина дістала коротку темно-синю сукню з відкритими плечима, оздоблену мереживом та поклала її на ліжко. Синій пасуватиме до її темно-каштанового волосся та чорних очей. Та й фігура дозволяє носити такий одяг. Аня доповнила свій образ чорними босоніжками на високих підборах, які купила на початку весни з шаленою знижкою. Ходити у них було майже неможливо, але якщо вже купила… Ну хоч на вечірку Ксюші згодяться! Залишалося щось придумати із зачіскою, але в Ані не було жодного бажання майструвати щось на голові. Тому вона вирішила йти з розпущеним волоссям. На вулиці сьогодні трохи прохолодно, треба взяти з собою кардиган. Мабуть, вечірка затягнеться до пізньої ночі, але Ані треба повернутися в гуртожиток до одинадцятої. Інакше сувора Зінаїда Дмитрівна, яка сьогодні чергуватиме внизу, нізащо не впустить її всередину. Будинок батьків Ксюші розташований за містом. Отже, доведеться ще викликати та оплатити таксі. Даремно вона погодилася на цю вечірку!