Вступ

- Куди ти летиш! – кричить жінка біля бортика. – Скільки разів я тобі казала: не розганяйся так швидко!

– Але ж щоб стрибнути, потрібно розігнатися! – заперечила дівчина.

Чемпіонат світу з фігурного катання у Стокгольмі був у самому розпалі. Зараз по розкладу – довільна програма серед жінок. Через декілька хвилин на лід виходитиме Діана Осипчук- українська фігуристка. Українці вже давно не займали високих позицій взагалі на будь-яких змаганнях. Діана навіть не знала, на який результат їй сподіватися, бо після короткої програми вона була сьомою. Дівчина не знала, чи підніме себе на сходинку вище, чи взагалі опуститься. Діана розуміла, що призового місця на Чемпіонаті їй не бачити, але вона вважала з потрібне боротися до кінця.

На ній було плаття з білої тканини, розшите золотими стразами. Вона їй не подобалося від слова «взагалі». Діана наполягала на тому, щоб пошити комбінезон у такій кольоровій гаммі, але всі її вмовляння були марними. Їй було у ньому взагалі не зручно. Та що там це плаття, Діані у них взагалі не зручно! Вона одного разу виступала у комбінезоні – ото кайф!

– На лід запрошується Діана Осипчук, – лунає голос з динаміків.

– Ти все знаєш, ти все вмієш, – налаштовує Діану на змагання Олена Вікторівна, тренер дівчини.

Діана виїзджає на лід, стає у стартову позицію. Умикається музика. Лунає композиція Рауля Ді Бласіо «Corazón de Niño». Дівчина починає свій танець. Готується стрибнути. Мить – і вона вже обертається у повітрі. Ще мить – і у неї буде ідеальний виїзд. Але Діана падає. З її уст зірвались тихі слова: «Тільки не зараз».

Діана лежить та не встає. Вона чула, як заметушилися люди, як далі лунала музика. Але вона лежала, розкинувши руки…