41.
Юлька
- Он як...
Я починала злитися сильніше. Але стриматися просто не могла.
- Ти бачив ці очі? Вони просто чарівні і від них неможливо відірватися. А ці губки, які так і хочеться поцілувати? А ці ніжки? – Я просто висадила обидві ноги на панель, встигнувши скинути кросівки. Хоч було прохолодно, але я була в шортах і прекрасно знала, як виглядають мої ноги.
- Що ти робиш, я дороги не бачу, - загальмував Саша посеред дороги, ввімкнувши аварійку, і стягнув мої ноги назад. – Я не говорив, що ти негарна...
- Тоді до чого ці незрозумілі причепки? Я ходжу, коли і куди хочу, і з ким хочу. Маю право відпустити тебе без відома мого брата.
- Гаразд, гаразд, я був неправий, - якось дивно зиркнув він в мою сторону. – Не розумію, що на мене найшло. Вибач.
- Гаразд. Але більше так не роби.
- Я хотів дещо попросити.
- Що саме? – здивувалася я, адже це таке вперше.
- Хочу до брата поїхати на кілька днів, відпустиш? Я все потім відпрацюю.
- Коли?
- Завтра й до вихідних.
Це добре, бо на вихідних у селі він буде більше потрібен, ніж зараз. А ще, я згадала один момент – в п’ятницю в нього день народження, двадцять два. Він точно хотів би провести цей день в колі сім’ї, а не зі мною.
- Звісно. Можеш не відпрацьовувати. Вважай, це подарунком на свято.
- Звідки ти знаєш? – здивувався він.
- Ти паспорт брату давав, чи забув?
- Точно, але не думав, що тобі таке цікаво, - потис він плечима.
- Ви сьогодні будете виїздити?
- Думав увечері. В батька закінчується зміна, він зможе поспати в авто, поки я вестиму.
- Тоді не чекай мене сьогодні, - вирішила відпустити його раніше.
- Знову з тим малявкою підеш тусувати?
- Дамір гарний хлопець, але явно замалий. Якось мені не хочеться його мамці на порозі зі звинуваченнями, що я звабила неповнолітнього, - пирснула я зі сміху.
Саша явно здивувався і скуйовдив волосся.
- Гаразд, хорошого дня тобі. Відіспися гарно перед поїздкою, а то в мене на тебе плани в селі.
- До чого тут мій сон? - здивувався він.
- Не хочу, щоб ти знову в ДТП потрапив, ще одного рабства ти просто не витримаєш, - я показала язик і закрила двері авто.
Саша шокований - тепер мені явно краще. А якщо ніхто не зіпсує настрою, то день вважай вдався!
- П'ятниця, як там твій хлопець? - перекривила Ксю, коли я ввійшла в аудиторію.
Здається, моє бажання відпочити морально не здійсниться. Я кинула рюкзак на крісло поряд з Катею. Ми не те щоб подруги, але спілкувалися нормально. Вона любила розумних людей і я, в принципі також. За останні кілька днів ми цілком нормально спрацювалися і я вже думала замінити нею Сашу, коли він піде в туман після закінчення угоди. Оскільки в блозі назбиралося трохи переглядів я планувала продовжити це заняття. І мені потрібен був хтось, хто зніматиме мене. Бо самій робити відео і робити досліди одночасно трохи не те. За дослідами потрібно було особливо ретельно стежити, а хотілося показати все. А це було нереально зробити двома руками.
- Котрий з них?
- А в тебе їх багато? - присвиснув Артур, закинувши ноги на стіл.
- Ти тут не бос, так що знімай негайно! - розсердилася Катя, вона просто ненавиділа таких придурків.
- Тю-тю-тю, стала старостою і квокчеш як квочка.
Катя була не з тих, хто багато говорить, тож просто штовхнула стілець, на якому напіввисів Крамар. Той голосно бухнувся між столами, якраз в той момент, коли викладач зайшов в кабінет.
- Що це у вас тут? Знову цей шибеник на кріслі гойдався?
- Саме так, Миколо Павловичу. Але з координацією в нього не дуже, - заторохтіла Катя, ніби й нічого не було. - Такий молодий, а вже хворий. Ми навіть боїмося уявити, що це: алкоголь, наркотики чи просто ідіотизм.
- Ой, сідай, Нечипорук, - засміявся препод. - Ти якщо після закінчення не підеш хіміком працювати, то гумористкою точно будеш.
Катька всілася на стілець поруч і поки викладач розкладав свої речі, зашепотіла мені на вухо:
- Це правда, що ти з двома зустрічаєшся одразу? І вони влаштували мордобій вчора після пар.
- Та ні, одразу з чотирма.
- Та ну тебе, - махнула рукою вона і відкрила конспект.
- Насправді, жоден з них не є моїм хлопцем, - відповіла їй абсолютно чесно, хоча вона подивилась з легкою недовірою.
- І що, жоден не до смаку?
- Нечипорук, ви тут на курсах у шлюбне агенство чи все ж почнемо вивчати неорганічну хімію?
- Звісно, хімію. Перед шлюбом треба гарненько озброїтися. Жінка, яка не вміє робити динаміт, - неповноцінна.