Обережно! Зараз вибухне!

35.

Юля 

Двері за спиною закрилися і я видихнула. Чому мене так зачепили його слова? В нас же суто ділові відносини, які я не планувала перетворювати в щось інше. І було б якнайкраще позбутися цієї ходячої проблеми. Краще якби брат дав йому розстрочку на повернення коштів. 

Недовго думаючи, я написала йому про це. Своє прохання підкріпила відповідними аргументами, фоткою колін і скаргами на те, що ще мені доводиться возити його в універ. І отримала категоричне "ні". Зла не вистачало на нього, але й відмовляти брату не хотілося. Він так рідко щось просив і так часто я отримувала всі свої забаганки в подарунок. Я згадала мого хлопчика, який залишився в місті і зітхнула. Гаразд, потерплю заради Сергія ще трошки. Чи заради Харлея. 

Моє ліжко було зайняте, і якось зовсім не було бажання відпочивати поруч. Тож я натягнула гамак в саду, захопила плед і вирішила подрімати там на свій страх і ризик бути покусаною мухами чи осами. По дорозі в сад спіймала Мурчика і Наган теж побіг за нами. Мурчик, не дуже пручаючись, примостився біля мене в гамаку. Брати сюди Нагана я не ризикнула, а що, як мале гівно вирішить територію помітити? 

Я тільки задрімала, як відчула, що гамак гойдається. 

- Ее-е-е, це хто такий офігевший тут заробляє собі погану карму на ніч? 

- Юлька-цибулька! Юлька-цибулька! - запищали сусідські дітлахи, розбігаючись в сторони. 

А я, перевернувшись, зависла на гамаку і мало не впала на Нагана, який примостився прямо під ним. 

- Начувайтесь, малі халамидники. Косички повідрізаю! Вуха намилю! 

Наган вчасно спохватився і втік в останню мить. А я таки впала на землю. На щастя, лишалося зовсім трошки, тож я не встигла вдаритися. Поволі вставши, обтрусилася. 

- Та виходьте вже, не буду я вас чіпати, - покликала я дівчат. 

- Точно не будеш? - почувся голосок з-за дерева. 

- Зуб даю. 

Я вмостилася на траві під гамаком, а Настя та Аня прибігли до мене та посідали поруч. 

- Ми думали, що ти не повернешся, - похнюпилася Аня. 

- Але ти така красива приїхала, - смикнула мене за волосся Настя. - Ти на дискотеку готувалася? 

- А що, має бути сьогодні? 

- Ага. Але мама нас не пускає. 

- Каже, що ми ще замалі, - поколупалася в носі Аня. 

- Бо справді замалі, - я потріпала волосся в них обох на голові. - Трошки підростете і підете. 

- А може, ти нас із собою візьмеш? - видала Настя. 

- Ні, ні! Це навіть не обговорюється. 

 

Поки мої відпочивали, я сходила з дівчатами в магазин, купила їм по морозиву, а сама дізналася деталі про паті, яке мало бути. Не те щоб щось мегакруте - звичайна дискотека, в звичайному клубі, збір після десяти. Ну правильно, поки молодь на городах, потім вечеря, помитися, одягнутися та й нічка. Можна на гульки йти. 

Відмовлятися від цієї затії я не планувала, адже дуже давно нікого не бачила і хотілося привітатися зі знайомими. Ну і пошокувати їх трошки своїм виглядом. Хоча після очей продавчині, підозрюю, це вже не буде новиною. Адже в селі головне правило, якщо знають двоє, то вже не секрет. А ще як хтось в одному кінці перднув, то в іншому чути. 

Вже вечоріло. Зараз допоможу з вечерею і можна йти. Тільки вибрати щось симпатичне одягнутися. На щастя, тут було трохи одягу які я притягла ще минулого літа. Ми тоді дружили з Ксю. Вона приїздила зі мною і ми совалися на дискотеки разом. Місцеві дівчата не дуже дружили зі мною, хоча я нічого поганого їм не зробила. Тож я більше тусувалася з хлопцями. Часто це були друзі моїх братів, а потім вже і  мої власні. Був випадок, коли зі мною якось подружилася одна дівчинка. Як виявилося потім, її просто цікавив мій брат. Чомусь я не була дуже здивована ні тоді, ні потім зрадою Ксю. Ну не щастить мені з дівчатами. 

Сашко дрих на моєму ліжку без задніх ніг. Спеціально будити його я не збиралася, але й відмовляти собі в пошуку платтячка не мала наміру. Тож якомога тихіше відкрила шафу, хоча та зрадливо заскрипіла. Тут було чимало моїх речей, які в місті були вже не модні, але дуже навіть актуальні в селі. Мій погляд впав на бузкове коротесеньке платтячко на бретелях. Минулого року це був фурор. Навряд чи хтось так довго його пам’ятає, тож варто повторити. Тим більше воно пасуватиме до мого волосся. За ним дістала блискуче темне болеро, адже вже вересень, і ввечері може бути прохолодно. Чи не брати? - замислилася я. Можливо, тоді знайдеться компанія додому. Я тихенько хіхікнула. 

- Ти це куди зібралася? 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше