Обережно! Зараз вибухне!

31.

Юля 

Не можна сміятися, не можна... Я пошвидше втекла від Сашка, бачачи в якому він стані. Але ж делікатний хлопець. А я все думала, що йому не подобаюся. Ахахах. 

- Ти чого така весела? - запитала мама, коли я заскочила на кухню. 

- Та Сашко смішний анекдот розповів, - махнула я рукою. 

- Він тебе не ображав? - серйозно запитала вона. 

- Все ок. Ще хто кого образить. Треба придумати йому нову постіль на розкладушку, бо він з мене ковдру стягує, - я вихопила відбивнушку з тарілки і відкусила її. - Смачно як! Ммм! 

- Не наглій, це на обід після збору. Посмаж яєчню на сніданок, - засміялася мама. 

- Саш, ти омлет будеш!? - ніхто не відповів. - Мовчання знак згоди. 

- Вже дядько Петро приїхав, - зайшла бабуся. - Ви б ще до обіду спали. 

- Ба, ти сама нас вночі розбудила. Он в Сашка стрес, ще й дірка на щоці. 

- Ой, не бреши, там дві краплі впало. Делікатні такі пішли. 

- Аха-ха. 

- Та файний він хлопець. Зараз подивимось, як до праці. 

- Нам треба попоїсти спочатку, хай картопелька підсохне, - вирішила я. - Тільки недавно дощ був. 

Невдовзі на кухні пахло не лише відбивними, а й яєчнею. Я ще встигла намазати бутерброди з маслом і рибою. 

- Що ви тутечки? Я вже розорав першу ходку, - зайшов дядько Петро в хату. 

- Петь, зайди поснідаєш. Діти ще не їли теж. 

- Ото міщани, вам би до обіду дрихнути. В селі робота не стоїть, - забурчав він, але скинув чоботи і миттю опився за столом, де мама відразу поставила йому їсти. 

- Але ти, а мені відбивних не можна, - скривилася я злегка ображено. 

Мама відразу поклала по кілька штук мені з Сашком - підлещується. Я вхопила миски і подалася в нашу кімнату. 

Двері були відчинені, а він сидів за столом, щось роблячи в телефоні, в навушниках. Я поставила тарілки на стіл, а він вийняв навушник. 

- Дякую, але я не дуже голодний. 

- Петренко, я тебе питала, чи ти їстимеш. Те, що ти глухий - твої проблеми. Тільки спробуй лиши хоч шматок. 

Здається, мій погляд подіяв на нього чудодійно. Він почав їсти з таким ентузіазмом, ніби вперше в житті їв яєчню. 

Я і собі присіла за стіл і прийнялась за їжу, але доїсти спокійно нам не дали. 

- О, женіха собі знайшла, - прогундосив на всю кімнату дядько, заглянувши у двері. 

- Ви б стукали, а мо, я переодягаюся, - я була сердита за відбивні, якими мама так легко поділилася з ним, а мені зажала. 

- Двері відкриті були. За дві години маєте зібрати, бо я приїду на другий захід, - він відсалютував і лишив нас в кімнаті. 

 

Перед виходом у поле, бабуся видала Сашкові старий дідусин одяг. Ну, не нове, але цілком пристойне, особливо чоботи. Все ж не на вечорниці йде. 

Він без особливих відмовок примірив, хоча мав власний. 

- Класні чоботи. Мій розмір, - з ентузіазмом одягнув їх. 

- Це ж дідуся. Бабуся не викидала їх, коли він помер, - я посміхнулася, пригадуючи момент, коли він хвалився, які прекрасні чоботи придбав. 

- Що? Хочеш сказати, що це одяг мертвої людини? - Сашко дикими очима витріщився на дідусеві чоботи. 

- Так, і що? - я не бачила проблеми. Все випране і почищене - в найкращому вигляді. Дід би не вибачив, якби їх викинули. 

- Це ж мертвого, і ви додумалися це мені дати? - він всівся і почав знімати чоботи. 

- Що ти робиш? - я подивилася на переляканого хлопця, який сидів під будинком на лаві. 

- Я не буду в цьому ходити. 

- Ти дивний. Боїшся, що дід прийде, як зомбі за речами? Бу-у-у-у, - підійшла я до нього, корчачи мармизку. - Віддай, бо заберу твою душу-у-уу-у. - Я вхопила його за комір верхньої куртки. 

- Та ну тебе, - він забрав мої руки. - Просто це дивно. 

- Не хвилюйся, ти б йому сподобався. А ще більше сподобаєшся, коли перестанеш грати лялю і ми нарешті підемо в поле. А то ми одні тут лишилися. Он навіть відра наші забрали вже. Виберуть картоплю без нас - Сергій додасть ще день, хочеш? 

- Ну ні, мені тридцять днів і так більше, ніж достатньо. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше