Обережно! Зараз вибухне!

30.

Сашко 

Хоча в кімнаті попахувало горілим, та відключився я миттєво. Тим більше, спати на ліжку було куди комфортніше. Навіть коли ти з кимось його ділиш. 

Прокинувся я дуже рано, тільки світало. Що саме мене розбудило, я не знав. Чи то бажання зганяти в туалет, чи горлопенення півня, який вирішив, що нам конче треба встати о сьомій. 

В домі ще було тихо, і я швидко повернувся назад. Недовго думаючи, пірнув під теплу ковдру. І мало не ткнувся Юльці в ніс. Вона тільки-но повернулася обличчям до мене, прицмокуючи у сні. Я завмер, щоб не розбудити її. 

Лежати так близько було дивно і незвично. Я вперше розглядав її настільки відверто і без всіляких викрутасів, приколів чи сміху. Хто б подумав, що в неї настільки невинне обличчя. Невеличкий носик, акуратний і гарний, який вона так любить сунути куди не треба. Рівнесенькі темні брови. Вії розсипалися по білосніжній шкірі чорним мереживом, довгі-довгі. Вона казала, що була в Маямі, але чому зовсім не засмагла? Хоча цей контраст із волоссям дивився чаруюче, як і її губи. Мій погляд затримався на них, і я завмер. Згадав той поцілунок в аудиторії, жартома. Зараз же вона була так близько і я захотів поцілувати її сам. Аж подих перехопило. 

- Петренко, якщо ти не припиниш витріщатися, то отримаєш по носі, - прошепотіла Юлька злегка хриплим голосом, від якого рій мурах пробіг по моїй шкірі. От бляха! 

- Ти просто лежиш обличчям до мене, - спробував я виправдатися. 

- Тоді заплющ очі, чи що... В нас ще година часу і я хотіла б гарненько виспатися. А твій погляд просведрлить в мені дірочку. 

- Гаразд, я вже заплющив очі. - Я підсунувся ближче, бо починав мерзнути в ненакриті місця. 

- Давай ти не будеш підсуватися ближче, а? 

- П’ятниця, я просто змерз, бо ковдри не вистачає. 

- Капець, ну ти, - вона обернулась і притислась до мене. - Не дякуй. Але тримай руки при собі. 

Тільки не за це! Сон як рукою зняло. І всю ту довжелезну годину мій організм влаштовував мені конкретний бойкот і жив своїм життям. Але що там, було тепло. 

 

- Виспалися, голубки? - безцеремонно ввалилася в кімнату баба Василина. На щастя, вже без свічки. Про те, що було вночі - ні слова. 

- Ба, ще рано, - простогнала Юлька, потягуючись біля мене. 

- Поки ото поїсте, то і дядько Петро приїде, картоплю виорювати буде. Тож ворушіться. 

- Петренко, виспався? - позіхнула вона, позираючи одним оком. 

- Якби ж то. Вночі твоя баба проводила наді мною якісь сатанинські ритуали, а потім ледве не спалила. Це було жертвоприношення предкам? 

- Не верзи дурниць, - вона відкинула ковдру, і встала з ліжка. - Мабуть, ти їй сподобався, хотіла краще роздивитися. Вона ж старенька, зір поганий. Будь поблажливіше. 

Я став до неї спиною, щоб і собі переодягнутися. 

- Знаєш, моїй щоці не поясниш, там ще й досі болить. 

- Справді? Дай гляну, - вона абсолютно безсоромно, зовсім не звертаючи уваги, що я без штанів і що в мене... підійшла і торкнулася місця, куди накрапав віск. - Не так страшно, як ти думаєш, просто почервоніння. Зійде за день-два. Мама колись казала, що від поцілуночків загоюється швидше. 

- Еее. 

Але ця дівчина явно була людиною дії, поки я думав, що їй відповісти, вона чмокнула мене в щоку і пішла по своїх справах. Ніби й нічого не було! 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше