1.

Юлька 

Сьогоднішній день мав бути просто неймовірним. Сергій вчора увечері запропонував свою Тойоту прокататися до універу і похизуватися. І звісно ж, я погодилася. І чом би й ні? 

Ще минулого року я була непомітною першокурсницею заучкою, яка мало чим вирізнялася із загальної маси. Зараз же я трохи проапгрейдилася, як каже Макар, мій середній брат. 

У мене їх два, якщо що. Один живе в Харкові, одружений, має двох чарівних (насправді - ні) діток і досить адекватну дружину. Макар гайнув ще минулого року в Штати за програмою обміном студентами, знайшов там дівчину, з якою теж одружився. На жаль, тут не було ніякої любові - суто домовленість. Але завдяки ній я це літо провела в Маямі. Трохи накупалася, але здебільшого працювала і навіть трохи підзаробила грошенят. Майже всі пішли на мою невелику мрію, про яку пізніше. 

Я ще раз прокрутилася перед дзеркалом, оцінюючи свій зовнішній вигляд. Народ попадає, а як не попадає то рота точно повідкриває. Моя шкірянка, як і моя нова зачіска пасували ідеально, а виглядала я як якась чарівна принцеса. Ага, принцеса в шкіряних штанах... 

Вхопивши ключі з тумбочки я побігла до автівки. Мама вже була на роботі, а брата будити без потреби не хотілося. Дозвіл вже був, ключі теж, та й повний бак. Ще я могла поїхати нею в кафешку з однокурсниками, але ніякого пива, шейку чи сидру, бо ж за кермом. Так, як я була байдужа до алкоголю, то мені ця заборона абсолютно не робила погоди. 

На моє превелике полегшення колегія з місцевих пенсіонерів не сиділа на лаві, як зазвичай. Може, спали ще, чи хтось таки пішов до своїх онуків на свято Першого вересня. Якось мені не хотілося чемно відповідати на їхні питання і вдавати хорошу людину. 

Підійшовши до автівки, я аж не стрималась - погладила її збоку. Жаль, що ця краса не моя. Але ж шалених грошей вартує. Добре, що хоч прокататися дозволили. Водити мене вчили обидва брати, тож я вважала себе фактично профі, як і вони. Ви взагалі багато хлопців бачили, які так спокійно довірять кермувати сестрі, дівчині чи мамі? Ото-то! 

Автівочка була з салону і салон мав дуже сильний запах шкіри. Особливо було відчутно після ночі з закритими вікнами. Довелося одне опустити. Я завела її. Мотор ледь чутно замуркотів. Кайф просто. Як же я люблю брата. Обох люблю. 

Стоянка неподалік університету вже була частково зайнята. Але паркуватися я теж вміла на відмінно. Тож пригледівши містечко, рвонула туди. Якраз влізаю між гольфом і реношкою. Я бачила, як заїжджав гольф і став на місце, тож парканулася за ним з чистою душею. Повернула дзеркало заднього виду, щоб ще раз оцінити себе красіву, але стався “бам”. В той момент, коли трусонуло авто, я мало не буцнулась в кермо, а моє серце пропустило удар. 

Водій гольфа здав назад і вліпився в моє авто! Точніше не в моє, а в мого брата і він мене вб’є. 

Мої долоні за мить стали вогкими від поту і почали тремтіти. Я з третьої спроби відкрила дверцята і вискочила на асфальт. Ноги не хотіли йти, але я змусила себе ступити ще кілька кроків, щоб оцінити масштаби катастрофи. 

Побитий бампер, фара і невідомо що робиться під капотом. 

Я повернула голову - поруч стояв русоволосий хлопець і тримався за голову. 

- Тобі ніхто не казав, що перед тим, як сідати за кермо, потрібно навчитися водити і паркуватися? - прошипіла я, якби могла, то спопелила б придурка поглядом. 

- Серйозно? Ти мала бачити, що я паркуюся. 

- Паркуєшся? Ти бовдур, чи що? Ти стояв на своєму місці. Відкрий свої ясні оченята і вилупися на асфальт. Он лінія розмежування місць і моя машина стоїть на своєму, на відміну від твоєї. 

- Та закрийся. Ти говориш більше бабок біля під'їзду. 

- Хлопче, ти мабуть ще не зрозумів, що ти серйозно влип. - Я вже набирала брата. - Щоб відремонтувати цю красуню, потрібно буде продати твоє корито і ще мало буде. Так що притримай язик. 

Він вилаявся, але, на щастя, нікуди не втікав. Тим часом сонний Сергій взяв трубку. 

- Мала, ти знущаєшся? - пробелькотів він, - Дай поспати. 

- Тут один бовдур врізався мені в машину. І ти потрібен. 

- От бляха! Так і знав. Куди їхати? Зараз буду.