Розділ 3. Книга

КНИГА

«Найважча річ на світі — це думати своєю власною головою. Ось, напевно, чому так мало людей цим займаються».

Генрі Форд

Так склалася група із восьми чоловік. Але зрозуміло, у подорож світами вони вирушать не одразу, хай навіть Марта зможе визначити, який із цих символів означає світ Долі. По-перше, потрібно було завершити свій попередній проєкт, над яким вони працювали групами в Академії. Зробити дослідження там вони то зробили, але потрібно було все це викласти на папір розумними реченнями. А потім у квітні один із групи поїде як представник захищати їхню роботу у дослідницькому центрі.

По-друге, навчання. Звісно, про нього теж не можна забувати. У кінці четвертого курсу завдання були все складнішими, а екзамени усе вимогливішими. Потрібно було триматися на вищих місцях рейтингу, аби бути у групі «А» або хоча б у «В»… щоправда, Лору другий варіант не влаштовував. Вона найбільше з усіх, мабуть, працювала й старалася.

Загалом, починати експедицію у світи вирішили влітку. Коли вже все трохи налагодиться, стане менше справ. Марта вирішила, що дізнаватися майбутнє Куба для визначення знаку, який символізує світ Долі, потрібно буде якомога ближче до самої подорожі. Щоб не заглядати у далеке майбутнє, де усе ще може змінитися… загалом, так можна буде легко заплутатися.

Кожен із восьми чоловік отримав ще своє невеличке завдання по підготовці до подорожі. Звичайно, найбільше мала потрудитися Лілі – їй потрібно було вичитати книгу, текст якої може бачити лише вона. А потім, ближче до подій, переказати найважливіше.

А Лора час від часу переповідала усі деталі Ірині. Все ж, за досить короткий проміжок часу усе усвідомити важко. Та навіть Марта досі усе зрозуміти не могла… можливо, після подорожі світами усе більше проясниться.

Марта усе ще вчилася яснобаченню. Разом із пані Галиною вона вивчала детальніше теми по книзі «Світло», а у вільний час навчалася застосовувати руни. Хоча тепер вона з ними поводилася ще обережніше. Знала, що зловживати ними не можна… знаки могли бути як і корисними, так і небезпечними, адже деякі мали справді жахаюче велику силу. І вона не завжди до добра. Та найчастіше Марта застосовувала знак сонця, щоб увійти у Найвищий рівень та навчатися різноманітним прийомам світла. Якщо у майбутньому вони вирушать у світи, які невідомо, чи можуть нести загрозу, потрібно було бути сильнішою. А якщо і справді тамтешніми мешканцями будуть якісь чудиська, як припустила Лора?

І крім того… таємнича людина зі світу Долі. Чоловік, що назвався Володимиром Семеновичем. Той, справжню суть якого ще досі не вияснили… він ніс реальну загрозу Марті, та й іншим загалом.

Марті потрібно бути готовою до зустрічі з ним. Стати сильнішою ясновидицею, вправною у своїй стихії. Щоб потім бути здатною чинити опір, яким би не був супротивник.

***

Книга здавалася великою і непосильною. Як лише Лора читає стільки великих товстелезних книг? Лілі не могла зрозуміти…

Але вона повинна була це зробити. Ніхто, окрім неї, не міг прочитати цю книгу. Без неї ніхто не зможе просунутися далі, ніхто не зможе зрозуміти, що ж хотів сказати автор цієї книги. Хіба що їм доведеться навмисне пройти крізь межу за своєю волею, але тоді навряд чи вони повернуться до життя…

Що ж, треба братися за діло. До того ж, книга вабила її… така таємнича, нерозгадана. Чи справді там приховано так багато таємниць усіх шести світів?

Батько Лори казав, що дещо трапилося у минулому… за якоїсь причини люди втратили пам’ять про свою справжню сутність. Усі у їхньому світі мають бути обдарованими, усі повинні мати особливу здібність. Тільки уявити… так чому ж у минулому стільки людей утратило пам’ять? Лорин тато нічого про це не розповів. Лише сама Лора здогадалася, що це сталося через втручання когось із іншого світу. Саме тому у світі Долі дали обіцянку – не втручатися…

Але що ж тоді трапилося?..

Лілі хотіла дізнатися. І вона відчувала, що у цій книзі має бути про це написано. І не лише… там, за невидимими для звичайних людей буквами, крилося багато таємниць, які їй, Лілі, доведеться розкрити.

Перші рядки відкрилися очам дівчини.

«Не знаю, як довго протягнеться наш рід, обдарованих, що зберегли пам’ять. Але багато вже людей забули свою сутність, а нас лишається усе менше і менше…

Тому у цій книзі передаються знання, що збереглися у моїй пам’яті. Книга була запечатана, щоб її не відкрив хто-небудь, перші слова написані знаками, які розшифрує лише потрібна людина, а ці букви виведені чорнилами, які бачать лише ті, хто був на межі. Щоб дійти до цього моменту, потрібно було багато знати про обдарованих, наші сили, знаки, а також про межу, тож я впевнений, що ця книга потрапить до потрібних рук. Також я вивів дані слова смисловими символами, тож їх зрозуміє кожен, якою б мовою він не спілкувався, писав та читав.

Ймовірно, якщо це хтось читає, то ви уже мертві. Ці знання потрібні будуть і живим, тож якщо культура Дару якимось чином може відновитися, прошу переписати даний текст у книги й передати у наш світ. Духам це зробити буде не важко, якщо ви маєте велику енергію. Але якщо вже вам до рук потрапила ця книга, то ймовірно, енергія у вас велика. У духів міститься Куб світів, що дозволяє переміщатися між світами. За його допомоги можна потрапити у світ Долі, але там ви матимете образ енергетичного клубка. Потрібно буде знайти людину, що згодиться вам допомогти. А далі…»