Пролог

ПРОЛОГ

Головний палац Верховних вражав свою величчю та красою. Від низу до верху він був вкритий позолоченими полицями із книгами – такими різними, що аж розбігалися очі. Деякі виблискували сріблом, інші були старі й пошарпані, проте об’ємні та значимі, треті були вкриті блискучими камінцями, іноді траплялися стримані у шкіряній палітурці… багато було книг.

Молода письменниця долі, Юмі, повільно крокувала вестибюлем, роззираючись довкола. Вона пам’ятала, як вперше потрапила сюди – тоді аж подих перехопило від побаченого. Але й тепер це почуття не полишало її, коли вона знову і знову заходила у Головний палац Верховних. Тут були усі цінності світу Долі, усі важливі архівні книги. І тут проходили засідання Сенату. Навіть зараз відбувалася нарада…

– Роб, візьми те, що повинен, – кинула Юмі своєму помічникові, усе ще заворожено розглядаючи інтер’єр палацу. – Скільки тобі часу потрібно?

– Хвилин двадцять, не менше, – мовив молодий хлопець, не набагато старший за саму письменницю.

– Тоді буду тут за двадцять хвилин, – мовила дівчина і покрокувала углиб палацу.

Побувавши тут одного разу, Юмі вирішила собі, що колись також стане поважною Верховною і працюватиме тут. Але до цієї мрії лежить довгий тернистий шлях… та їй зараз всього п’ятнадцять. І вона доволі здібна дівчина, хоча має всього лиш одну книгу. Проте яку…

Ще за навчання в Академії Долі її вважали розумною та перспективною письменницею. Наразі Юмі має вільний доступ до ресурсів палацу і може сюди вільно заходити. А в майбутньому, можливо, отримає тут і роботу. Все ж, їй дуже подобалося це місце…

Дівчина зупинилася перед височезними дверима із позолоченими ручками. За ними чулися голоси. Скоріше за все, тут велося засідання… Сенату? Нашорошивши вуха, Юмі змогла розрізнити кілька фраз.

– У будь-якому разі зрадник зараз серед нас. Прямо тут. І слухає усі наші балаканини, думаючи, що ж йому робити і як нас обхитрувати… тому не лякайтеся, якщо надалі я ставитимуся до вас із недовірою. Зрадника необхідно виявити і я зроблю це самостійно, тому прошу вас не втручатися. Але будьте обережні. Будь-які дії можуть накликати біду не лише на наш чи земний світ, а й на усі інші…

Вона розпізнала дужий голос Голови Верховних. Він найголовніший у цьому світі… і найстаріший. А ще найрозумніший. Загалом, Найвищий.

Ну, нічого нового із підслуханого Юмі не дізналася. Про зрадника вона і так знала, хоча ця інформація для вузького кола осіб… ось так от. Та ще й не просто так, сам Голова повідомив їй цю інформацію. Справа була дуже серйозною і він (!) довірив їй один із важливих моментів.

У Сенаті серед Верховних завівся зрадник, який порушив давню обіцянку, дану іншим світам. Ніхто не повинен напряму втручатися у людський світ. Кожен робить лише свою роботу, а з’являтися туди суворо заборонено. Але ця людина вирішила, що правила та закони не для неї, і втрутилася у справи людського світу. До того ж, цей чоловік (а може, жінка) випустив Примарру, чим навів також багато тривоги у світ людей. Через це кільком особам із того світу стало відомо про існування інших світів, стало відомо про долю, про душі… а також їм до рук потрапив Куб світів. Звісно ж, у цьому нічого поганого немає. Голова впевнений, що це навіть на краще. Можливо, це якось допоможе ситуації піти на краще.

А все крутиться довкола однієї юної ясновидиці – Марти Гаврилюк. Так, дар у неї особливий. Та ще й Найвищий рівень. Це комусь дуже не сподобалося і той вирішив втрутитися у її життя, у її долю. Вона ж завзято опиралася цьому. Та й справді, її існування є дуже важливим для існування їхнього світу… й інших світів також. Ясновидиця з Найвищим рівнем є фактично янголом-охоронцем для інших. Від неї і справді багато що залежить…

Щоб вести її долю, потрібно багато зусиль та вмінь. Адже туди постійно втручаються. Але все має бути добре, доки її Книга долі у надійних руках. Бо якщо вона потрапить у руки зрадника, от тоді бути біді. Саме тому Голова прийняв рішення дуже вдало заховати Книгу долі Марти Гаврилюк – він передав її Юмі. Тепер вона веду долю цієї дівчини.

Ну хто ж додумається шукати її у неї? Спершу явно шукатимуть у Верховних, можливо, навіть у самого Голови. Адже Книга реально важлива для усіх шести світів.

Усім відомо, що саме ясновидиці, як їх називають у земному світі, поєднують між собою усі шість світів… вони мають часточку кожного із них. Вони є їхньою запорукою існування.

Ось така важлива Книга дісталася Юмі. Голова вважає її здібності достатніми, що дуже радує дівчину. Хоча вести цю Книгу було реально важко… у долю Марти постійно хтось втручався. До того ж, доволі сильно. Не рідко Юмі ловила тривожний сигнал, коли Книга починала писатися сама по собі. Саме тому у письменниці долі всього одна Книга, та її цілком достатньо. Через високу складність Книги зарплата була доволі високою, до того ж, Юмі непогано справлялася.

Але можливо, якби Книга залишилася у Голови, доля Марти була би кращою… особливо, останній рік. Він був суцільним кошмаром. Не придумалося нічого кращого, ніж наштовхнути дівчинку на той знак. Інакше могло бути б гірше… Добре, що Верховні наділили Марту здатністю бачити знаки, не всім це доступно. Таким чином Юмі могла посилати у її світ знаки-підказки, щоб хоч якось зарадити дівчині. І недарма вона підкинула і вказала на книгу останнього із древніх обдарованих «Posteritatis memoriae». Хоча, назву було стерто. На палітурці залишився ледь видимий знак пісочного годинника. Добре, що дівчина з друзями здогадалися, як відкрити книгу. Її подруга навіть намагалася розшифрувати першу сторінку (а це доволі складно). Ця книга їм добряче допоможе… і Юмі сподівалася, ніхто зі світу Долі не буде проти таких дій. Все одно ця книга тут нікому не потрібна була… хоча те, що Юмі підкинула книгу у їхній світ, було своєрідним втручанням. Невеличким, проте втручанням. Але ж усе це піде лише на користь.