Розділ 14

Олесь

Вона на мене реагує, на кожен мій погляд та дотик, причому так чуттєво, що моє лібідо небезпечно зашкалює. Триндець, це карма, криза середнього віку чи мене хтось прокляв у спину, побажавши закохатися до втрати здорового глузду? Так хочу цю малу, що аж руки, як у алкаша, трястись починають. Оце я втрапив, оце кинула цеглою.

Мило кусаємось словами, вправляючись у словесному спарингу, у Емми виходить все краще і краще, скоро я навіть слова вставити не зможу. Заходимо до мого кабінету…

— Матір Божа! — від несподіванки хапаюся за серце.

— Ні, лише твоя, — хмикає моя матуся. — Хотіла зробити сюрприз. Ти завжди так кумедно дивуєшся. Дорогенька, залиште нас, ви тут зайва, — владно зиркає на Емму.

— Дорогенька не зайва, вона якраз на своєму місці, — хапаю мою бандитку за руку, поки не втекла. Мама у мене дама епатажна, до неї треба звикнути. — Знайомся, моя наречена Емма. Завтра вона стане твоєю невісткою та моєю дружиною. Мамо, як ти тут опинилася? Я був певен, що ти зараз десь дерешся на вершину Кіліманджаро. Гори не прийняли твого завзятого ентузіазму підкорити їх?

— Половина нашої групи підхопила якийсь дивний вірус грипа, через цих слабаків довелося відкласти сходження. Один розпач та розтрати…

— Люди добрі, та у мене просто немає слів! Хіба вам не треба сидіти на карантині? Нащо ви сюди приперлися своїми бацилами трясти? — Вибухає обуренням Емма, сердито нахмуривши брівки. Ох, я надто поспішив з прогнозами, що вона сподобається моїй мамі. Тепер вже навряд.

— Зараза до зарази не липне. Я здорова, як священна буйволиця. Лесику, чому вона на мене шипить? — матуся теж потихеньку закипає. — Сину, де ти їх знаходиш? Ти вже був там двічі навіщо тобі третій? Я тобі вже казала, я не хочу онуків, бути бабусею це не для мене. Ці фіфи тільки кров тобі псують і тягнуть із тебе гроші!

— Як звати цю жінку? — О, Еммочку не на жарт завів монолог моєї мами.

— Аделіна Аркадіївна, — відповідаю, приготувавшись їх вчасно розняти. — Дівчатка, давайте ви почнете спочатку, га? Мам, Емма в чомусь має рацію, — дивлюся на цю малу фурію і швидко додаю. — Точніше, вона повністю права. А що як раптом ти притягнула той дивний вірус до мене? Не дай боже зляжуть усі мої співробітники — я знатиму хто в цьому винен, мамо. І пробач мені заздалегідь, але я таки планую зробити тебе бабусею!

— Так ось звідки ноги ростуть у цих стрімких заручин та швидкого одруження! — сплеснувши руками, мама приймає театральну позу «біль та розпач». — Ця дівчинка вагітна? І ти, як чесна людина, адже я тебе саме таким і виховала — порядним, відповідальним та великодушним, зробив їй пропозицію?

— О, я тепер розумію, чому ти такий приколіст, — напрочуд швидко розслабившись, Емма лагідно посміхається. Фух, отже, бійки сьогодні не буде. — У тебе було важке дитинство та мамині гастролі. Скелелазко ви наша, хочете водички чи може чаю з зефіркою?

— Тобто ти тишком-нишком приєдналася до нашого робочого чату і підглядаєш за мною? — хитро примружившись, дивлюся на матір. Ось звідки вона дізналася про заручини. Роздивилася відео у всіх деталях. — Ма, кілька років тому ти заявила, що отримала прозріння, зрозумівши, що від життя потрібно ловити кайф, що не можна профукати час на всяку фігню. Так ось Емма — це мій кайф і я не хочу даремно гаяти час, — чую, як поруч приголомшено охає Емма. Цікаво, бандитка здогадується, що я говорю щиро чи думає, що знову граю роль?

— Що ж, це твій вибір, — мама скептично підтискає губи, після двох невісток вона поставила під сумнів мою здатність вибирати собі жінок. — Якщо потрапиш у чергові любовні халепи, у тебе вже є досвід, як з них виплутуватися. То ви чекаєте на бебіка чи ні? — вона панічно боїться старості і думає, що якщо моя зменшена копія зватиме її «баба Ліна» — то настане кінець світу і  треба буде купувати білі тапочки та лаковану труну.

— Я не вагітна, можете поки що видихнути. Але в мене є ідея, як нам з вами ближче познайомитися. Не хочу сваритися зі своєю майбутньою свекрухою. Як ви дивитеся на ідею пройтися разом зі мною сьогодні по крамницях? Мені потрібно оновити гардероб і порада такої стильної жінки мені б точно знадобилася. Раптом я вам сподобаюся, — знизує плечима це мініатюрне диво.

Але я вигукую першим, випереджаючи мамусю:

— Еммо, ні, ти що вирішила мене продинаміти? Я вже налаштувався на побачення та обіймашки у примірочній. Ай-ай, який підступний мені дістався експонат. Дівчино, це жорстоко! Все одно що відібрати у дитини льодяник!

— У нас з тобою буде ще мільйон приводів сходити кудись разом. Я придумаю, як тобі компенсувати цей льодяник, — ти диви, вона вже й хитро посміхатися навчилася. Мучителька! — Просто не хочу втрачати можливості потоваришувати з твоєю мамою. Може, дізнаюся про тебе щось новеньке. Що скажете, Аделіно Аркадіївно?

— Еммо, схаменися поки не пізно, — знову не даю мамі відповісти. — Вона ж поведе тебе до магазинів «Ласкаво просимо кому за п'ятдесят» і порадить купити бавовняні рейтузи, які дихають і не сковують рухів! — намагаюся не засміятися, не полишаючи надії її відмовити.

— Ох, Лесику, та ти вже просто по вуха і обома ногами, — вимовляє мама, ще й здивовано головою при цьому хитає, ніби трапилося щось неймовірне. — Ніколи тебе таким грайливим не бачила. Це ж треба, як тебе обкрутили. Тепер вже й мені стало цікаво, в чому секрет твоєї манюні. Не хвилюйся, мій хлопчику, я не розповім Еммі, як пожежники знімали тебе голого з балкона дев'ятого поверху, де ти забарикадувався від ревнивого чоловіка своєї коханки. Або чому в тебе татуювання на тому самому місці, яким роблять дітей. Дорогенька, ви напевно звернули увагу на цю пікантну особливість. Ну, звичайно, звернули, адже ви вже бачили свого майбутнього чоловіка оголеним, — посміхається до Емми, яка слухає її розкривши рота. — Він вам не розповідав, як це чудовисько мало його не каструвало?

— Ви про кого кажете? — Емма нервово облизує губи. Жіноча цікавість страшна сила. Трясця, мамуся, як завжди, у своєму репертуарі.