Розділ 11

Емма

— Отже, мені потрібні два акуратні засоси на шиї, з різних боків, як доказ наших пристрасних з тобою стосунків. Хочу, щоб ні в кого не виникало сумніву, що моя молода дружина — гаряча штучка, — видав Олесь і навіть оком не кліпнув.

— Ох, нічого собі! Тільки на шиї? А спину тобі бува на додачу подряпати не треба? — обурююся не скільки через його бажання, скільки через своє. Мені не повинно подобатися з ним цілуватися! Між нами буде лише фіктивний шлюб, договір, термін якого закінчиться рівно через рік. Коли Олесь отримає спадок — ми оформимо розлучення і офіційно станемо чужими один одному, так прописано у контракті. Але я якогось греця не можу встояти. Він так смачно мене цілує, так уміло пестить, що я втрачаю зв'язок зі своєю останньою розсудливою звивиною і хочу продовження. Я злюсь, тому що Лис мене збуджує. Мені здавалося ... ні я була твердо впевнена, що цей чоловік мені нецікавий, несимпатичний, що ніщо в мені не ворухнеться від його дотиків і я витримаю цей фарс. Стійко, бо Олесь мені не противний, просто не мій типаж. Принаймні вчора я ще була в цьому певна. Але сьогодні… після того, як він поцілував мене під час танцю — мої уподобання раптово змінили напрямок. З несимпатичного — Олесь став для мене мега привабливим, з нецікавого — бажаним. От що мені тепер із цим робити? Потрібно якось витримати, бо я йому не іграшка. …Може, я теж хочу, щоб мене завойовували!

— А ось спину дряпати не треба, я цього не люблю. Це вже не ознака пристрасті, а неадекватність партнерки, — відповідає спокійно і водночас мене зачаровує його тон.

— Запам'ятаю на майбутнє, — буркнувши, кладу голову йому на плече. Він класно танцює, з ним можна ось так до світанку повільно кружляти під чуттєві акорди.

— Еммо, більше так не роби.

— Що саме? — здивовано скидаю брови і знову дивлюся у цей карий вир.

— Не ходи без трусів, — зухвало хмикає у відповідь. — Хлопцям подобається їх знімати, але робити це дозволяй лише своєму чоловіку.

— Я стільки не запам'ятаю, мені вже треба починати записувати твої рекомендації. Потім книгу видамо «Поради досвідченого Лиса», — вставляю свою іронічну шпильку і бачу, що йому до душі такий формат розмови. — А яким буде твоє друге бажання?

— Я, на відміну від тебе, наперед не забігаю. Скажу наступного тижня. А поки що я чекаю на свої засоси. Ти не можеш відмовитися, це бажання в рамках розумного, згідно з контрактом, — думає, пручатимуся, але мені вже починає подобатися ця ідея. Якщо дорослій, серйозній людині, бізнесменові, не соромно демонструвати на нараді та зустрічі з діловими партнерами сліди шаленства — тоді будь ласка, зараз я йому наставлю печаток. Тягнуся до нього… м-м-м… аромат його парфумів просто карколомний. І при цьому ми продовжуємо танцювати. Виявляється, Лесь Микитович обожнює, коли його цілують у шию, я готова присягнутися, що відчула, як він затремтів, і його протяжний стогін мені теж не почувся. Залишивши засос ліворуч, прикладаюся праворуч. Ох, як сильно притискають мене до себе його міцні руки, вдавлюється в мене стегнами... Трясця, здається, ми догралися. А казав, що я йому не до смаку, а сам збудився і цього вже не приховати, доведеться своєю сумочкою якось затуляти. Ну, я йому цього так не залишу! От же ж бабій!

— Тепер ти зізнавайся, чесно дивлячись мені в очі, тебе збуджує той факт, що за нами спостерігає твоя колишня? …Що смішного? — намагаюся суворо супити брови, але коли він так усміхається, що у мене ніяк не виходить на нього сердитися, навіть моє обличчя мене не слухається.

— Еммо, я про неї вже й забув. Ти така кумедна. Чоловіка легко збудити, ми влаштовані дуже примітивно. А от з жінками складніше, там поки кожному таргану лапку потиснеш… Хочеш, піти звідси? Я обіцяв пригостити тебе справжнім шампанським, — дивиться так красномовно і чогось мені однозначно недоговорює.

— А мені безпечно залишатися з тобою наодинці? — мабуть, це питання звучить дивно, враховуючи, що я повисла у нього на шиї, а його руки в цей час знаходяться трохи нижче мого попереку. Не знаю, невже комусь спаде на думку, що ми прикидаємося? Я вже сама сумніваюся, що це лише гра. Бо я не вмію бути фальшивою. Я піддалася азарту, новим враженням, гострим відчуттям і не помітила, як захопилася цим чоловіком. Чи реально поставити це захоплення на паузу, чи у мене вже немає шансів?

— Мала, я тобі вже казав, повторюю ще раз — я ніколи тебе не скривджу і не примушу робити те, чого ти не захочеш. Мамою присягаюсь, — і я йому вірю, цим очам неможливо не повірити. Але згадка про маму чомусь змусила мене занервувати:

— У тебе ще й мама є? Нам і її дурити доведеться?

— Так, Еммо, у мене є мама. І щось мені підказує, що ти їй сподобаєшся, бо моїх колишніх вона терпіти не могла, не розмовляла з ними і не запрошувала в гості. Мама у свої п'ятдесят п'ять рочків захопилася альпінізмом, вона в мене ще та екстремалка, повернеться з подорожі лише наступного місяця. Ми з тобою до цього часу будемо вже одружені.

— Я, по-твоєму, певною мірою теж екстремалка, так? Мабуть, від твого шампанського я таки не відмовлюся, — знехотя звільняюся з його обіймів. Я сама переступила межу, мені сподобалося, тепер треба подумати, як бути далі. — Поїхали. Тільки спочатку попрощаємось із Тамілою. Закріпимо результат, як пристойні засранці!

— Бандитко, я від тебе шаленію… у хорошому сенсі. З кожною хвилиною, завдяки тобі, мій світ стає яскравішим та барвистим, — посміхається Олесь. — Не вірю, що я зараз це скажу, але я такий радий, що ти жбурнула в мене той фартовий шматок цегли, — бере мене за руку. — Наш вечір обіцяє бути насиченим.

— Вже тікаєте? — Таміла натягує на обличчя протез гостинної усмішки, але усмішка на кам'яне обличчя ніяк не ліпиться. Дивиться на мене з претензією та образою, ніби чекала, що Олесь знайде собі когось гірше. Потім помічає червоні сліди у нього на шиї і в неї починається нервовий тик, сіпається око, немов у дамочки коротке замикання.