Розділ 4

Олесь

Камінням жінки в мене ще не кидалися. Бувало, що іноді в мене летіло щось із косметички, посуд — частіше чашки, взуття, білизна, матюки — куди ж без них із моїм характером. І ось вперше мені навздогін прилетіла цегла. Оце я розумію темперамент у панночки!

Тут летиш, спізнюєшся і на тобі — скандал посеред калюжі! Ти їй слово — вона тобі десять у відповідь, строчить, як із кулемета! Мала, а така злюча та кусюча. Прямо як чихуашка моєї колишньої дружини, псина вагою кіло двісті, а щоразу пройти повз було страшно капець.

Відпрацює і моральні збитки, і матеріальні, нікуди не подінеться. Тим паче вона сама мчала до мене на співбесіду, а мені терміново потрібна помічниця. Ось ми й знайшли один одного за таких дивних обставин.

Відмили, переодягнули цю бандитку, тепер навіть любо-дорого глянути, як порцелянова статуеточка. Щоправда, з дуже гострим язичком, хоч кляп до рота вставляй!

Дивлячись на Емму, несподівано вистрілює шалена думка, а в ліфті ця думка набирає ще більших обертів. А що коли злючка прикинеться моєю новою дружиною? Фіктивний шлюб, запропонувати їй вигідні умови контракту, адже одразу видно, що гроші їй зайвими не будуть. До того ж мені дико хочеться побачити, як ця емоційна бомба зображатиме ніжність. Заради того, аби роздраконити колишніх та отримати спадок я готовий піти на цю аферу, щоб життя не здавалося прісним кисілем. Після тих образливих слів, які Таміла кинула мені після розлучення — мені хочеться змусити її захлинутися власною отрутою. Адже я, на її думку, кінчений жмот, йолоп, якого ніхто й ніколи не покохає навіть за гроші, що я зневажаю жінок, що мені краще тричі обмотати свою іронію навколо шиї і вдавитися нею і так далі за сценарієм істерики. Але для початку потрібно докладніше розпитати Емму, дізнатися, що вона за людина, а потім, можливо, запропоную їй цю маленьку угоду з гарантією порядності. У місті її ніхто не знає, зовнішність приваблива, характер її мене заводить, цілком згодитися на роль моєї фіктивної дружини, поки я не зустріну ту, з якою справді захочу пов'язати свою долю.

Якщо такі жінки ще досі існують.

Забравшись у машину, насамперед Емма знімає туфлі, видавши майже блаженний стогін. Подумки погоджуюсь із самим собою, що вона прикольна, самобутня, норовлива, але не зла, з нею весело і роботи не боїться.

— Вітаю із закінченням першого робочого дня, — посміхаючись, заводжу двигун. — Кажи адресу. І як щодо нашої невеличкої домовленості?

Зітхнувши, злюка називає адресу, після чого хмуриться, мабуть, думаючи з чого розпочати свою сповідь. Наприклад, мені хочеться знати про неї все.

— Коли мені було п'ять… мама вийшла вдруге заміж за вдівця, який сам виховував сина Дениса. Ми з моїм зведеним братом спочатку не ладнали, він був старший за мене на два роки, постійно дражнив мене дрібною козявкою. А потім ми потоваришували, разом ходили до школи, він допомагав мені з уроками. …Хороша у нас була сім'я, мама з вітчимом любили одне одного. Вітчим не пив, був роботящим, мене не ображав. Але коли мені виповнилося десять… сталася страшна пожежа. Надворі була зима, мама попросила вітчима розвести вогонь у каміні. Нас із Денисом відправили спати, а батьки влаштували романтичний вечір, щоб відзначити річницю свого весілля. Я прокинулася від того, що мені захотілося кашляти… Дим був всюди. Денис якось пробрався до мене в кімнату, розбив вікно, схопив мене і ми вистрибнули з другого поверху прямо в снігову кучугуру. Батьки загинули. Їх навіть поховали в одній труні. Мене забрала до себе двоюрідна сестра мами, глухоніма тітка Зіна. А Дениса забрали якісь далекі родичі його тата. З того часу ми не бачилися і не спілкувалися. Але я дуже хочу його розшукати. Тому й приїхала до Києва. Пошуки займуть певний час, тож мені потрібна робота. …У моєму житті було мало веселого, чимось позитивним поділитися з вами ніяк не можу.

Мене захлеснула хвиля співчуття. Реально, захотілося зупинитися та обійняти її міцно-міцно, але я боюся, що Емма неправильно мене зрозуміє.

— Мені шкода, що з твоїми батьками трапилася ця трагедія, і що тобі випала нелегка доля. Правда, щиро шкода, — вимовляю якомога м'якше, оцінюючи коротким поглядом її емоційний стан.

— Зате мене тепер не просто зламати, — смикає плічком Емма. Одразу стала геть сумною, видно, вона не часто комусь про це розповідала.

— Кхм, а як там все ж таки справи з особистим життям? — Не знаю, чому мені раптом захотілося відкашлятися наче я розхвилювався. — Закохувалася? Скільки у тебе було хлопців?

— Ха, ну це вже хамство, Лесь Микитович, ставити такі особисті питання! — пирхає вона. — Ще й кількість назви та якість опиши. — Хочете мене збентежити? Звичайно, закохувалась, я ж жива людина! І хлопець у мене був один… не довго. Я розчарувалася, але ж не всі вони козли. Що скажете, Лесь Микитович?

— Ти в мене питаєш, як у найяскравішого представника козлів чи тому що я мудріший і старший? — моє запитання змусило її посміхнутися. — Звичайно, нормальні мужики ще не перевелися. Головне, не кидатися на першого зустрічного з цеглою, — і як мені тепер після цього видати їй в лоб мою пропозицію. — Еммо, ти не проти заїхати кудись перекусити? Ти ж, напевно, голодна? — ловлю розгублений погляд її розумних сірих очей.

— Лесь Микитович, ви дивний до одуру. Це вже скидається на побачення.

— Дружнє. Дружнє побачення. Чому б і ні? Потрібно ж остаточно помиритися після пригоди на березі калюжі.

— Ех, знову доведеться взувати туфлі, — зітхає, роздумуючи буквально пару хвилин. — Ну, добре. Якщо нагодуєте мене, може я й подобрішаю, — погоджується, і я вже не сумніваюся, що запропоную їй контракт за цією вечерею.

Емма

Рудий, звичайно, ще та торба з ручкою, прискіпливий, вимогливий, ще й іронічні шпильки клепає на ходу без перепочинку, але є в ньому та сама людяність, яка провокує тебе на відвертість. З ним можна бути простою, самою собою. З ним не потрібно тримати марку, спину по-королівські та стежити за своїми манерами. Тому що незважаючи на свої нехилі прибутки — Олесь не сноб, не зарозуміла сволота, він не дивиться на людей зверхньо. Мені це в ньому подобається. Мені здається, що поруч із такою людиною можна нічого не боятися. Я знайома з ним менше доби, але в мене вже склалася така думка.