Ніжність душі

21. Влада


А що ж, весело жили в ті часи,


Була в мене дівчина дивовижної краси,


З прекрасним ім'ям — Влада.


Давно це було. Досада,


Що знімків її не лишилося ніде,


Ніби час усе назавжди замете.


Вона — величезний шматок моєї біографії,


Без жодної фотографії.


Кохав її без просвіту й краю,


Як кохають раз у житті, я знаю.


Вона для мене була всім,


Моїм світлом і сонцем живим.


Яке ж то було кохання!


Лише тримайся від хвилювання.


Ой, Владо, Владо…


Закружляло кохання нас.


Оце так життя було в той час!


Ти — поруч.


У ті далекі, давні часи


Така була одна на всій землі:


Руде волосся, вогняні коси,


Очі — як морська вода в імлі.


Вино — твої поцілунки п'янкі,


А пам'ять вкрилась сіткою за роки.


Не пам'ятаю вже багато з тих років,


Та згадую тебе легко й без слів.


Ти в пам'яті моїй глибоко засіла,


Ох, Владо, Владо…


Яке кохання в нас цвіло!


Самі лише твої погляди


Багато важили для мене завжди.


Така одна


Була вона.


У кожен життєвий свій період


Бувають зустрічі різні, і мотиви:


Кохання, сексу пристрасть, пригоди, дружба,


І класно, коли є хтось для тебе потрібний,


Найрідніша людина із мрій.


Ех, Владо…


Усе розтануло,


Мов весняний сніг...

 


 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше