А що ж, весело жили в ті часи,
Була в мене дівчина дивовижної краси,
З прекрасним ім'ям — Влада.
Давно це було. Досада,
Що знімків її не лишилося ніде,
Ніби час усе назавжди замете.
Вона — величезний шматок моєї біографії,
Без жодної фотографії.
Кохав її без просвіту й краю,
Як кохають раз у житті, я знаю.
Вона для мене була всім,
Моїм світлом і сонцем живим.
Яке ж то було кохання!
Лише тримайся від хвилювання.
Ой, Владо, Владо…
Закружляло кохання нас.
Оце так життя було в той час!
Ти — поруч.
У ті далекі, давні часи
Така була одна на всій землі:
Руде волосся, вогняні коси,
Очі — як морська вода в імлі.
Вино — твої поцілунки п'янкі,
А пам'ять вкрилась сіткою за роки.
Не пам'ятаю вже багато з тих років,
Та згадую тебе легко й без слів.
Ти в пам'яті моїй глибоко засіла,
Ох, Владо, Владо…
Яке кохання в нас цвіло!
Самі лише твої погляди
Багато важили для мене завжди.
Така одна
Була вона.
У кожен життєвий свій період
Бувають зустрічі різні, і мотиви:
Кохання, сексу пристрасть, пригоди, дружба,
І класно, коли є хтось для тебе потрібний,
Найрідніша людина із мрій.
Ех, Владо…
Усе розтануло,
Мов весняний сніг...
Відредаговано: 06.11.2026