Розділ 2: Шляхи Крізь Попіл

Бліде, хворобливе світло ранкового сонця ледь проштовхувалося крізь важку завісу сірого пилу. Навколишній світ здавався застиглим і чужим, а давній дім перетворився на безкраю пустку з обвуглених стовбурів і гострого каміння. Навіть вітер, який раніше приносив аромати хвої та лісової свіжості, тепер лише гонив по землі холодний попіл.
​Ніксар ступав першим, пильно обстежуючи кожну улоговину. Його сіре хутро з ледь помітним золотистим відблиском зливалося з оточенням, роблячи його майже непомітним серед згарища. Старі шрами під шерстю тихо нили від вогкого холоду, нагадуючи про важкі бої, що залишилися позаду, але ватажок навіть не уповільнював крок. Його очі пильно вивчали горизонт, вишукуючи найменші ознаки небезпеки.
​За ним прямувала зграя. Вовки ступали беззвучно, економлячи рештки сил. Кожен болючий удар, завданий ворогами під час нападу, залишив свій відбиток — хтось прикульгував через пошкоджену лапу, хтось важко дихав від незагоєної травми, але ніхто не відставав. Виснаження й холод випробовували їхню стійкість, та довіра до свого провідника тримала кожного на лапах.
​— Тримайтеся ближче один до одного, — тихо промовив Ніксар, на мить зупинившись біля підніжжя високого пагорба. — Вітер зміщує пилові хмари. Ворожі патрулі можуть прочісувати рівнину, але в цьому тумані вони так само сліпі, як і ми.
​Вони продовжили шлях, заглиблюючись у вузьку ущелину між скелями. Стіни з темного базальту надійно закривали їх від колючого вітру, а з глибини проходу раптом донісся легкий запах чистості — десь попереду дзюрчав струмок, що пробивався крізь гірську породу.

Ділюся з вами першою частиною розділу, щоб ви не сумували. Повну версію опублікую вже днями!

Дорогі читачі!

​Дякую, що зазирнули до цього ознайомлювального фрагмента нової історії «Ніксар: Попіл і біле золото»!

​Хочу одразу привернути вашу увагу: ця книга є другою паралельною сюжетною лінією. У майбутньому обидві історії обов'язково зійдуться в єдиний грандіозний сюжет, але поки що цей світ робить свої перші кроки.

​Оскільки я випускаю розділи орієнтовно 1–2 рази на місяць (або й частіше, залежно від натхнення), аби якість історії залишалася на висоті, вам, можливо, не захочеться довго чекати на продовження. Тому я дуже раджу вам паралельно або попередньо ознайомитися з моєю книгою «Noctalior» (у профілі вже повністю доступні частини «Грім із Безодні» та «Ціна Порожнечі»!).

Ви можете почати читати «Ніксара» зараз, щоб зловити атмосферу, або спочатку поринути у світ «Noctalior», щоб краще зрозуміти загальний усесвіт і всі зв'язки, які чекають на нас попереду.

​Дякую, що залишаєтеся зі мною, підтримуєте мої творчі починання та чекаєте на оновлення. Приємного читання!