49 Максим

Після вечері я поговорив з доньками і вони пообіцяли мені поводитись чемно з Ірмою. Як би там не було, але вона - їхня рідна тітка. Побачивши через вікно, як Ірма гуляла в саду, я вийшов на вулицю, щоб поспілкуватись з нею.

- Як тобі наш сад, Ірмо? - поцікавився я, підійшовши до неї.

- Він чудовий. Я насолоджуюсь вечірньою прогулянкою перед сном.

- Вибач за той інцидент за вечерею. Дівчатка росли без мами... 

- Не хвилюйся, Максе. Я все розумію... Просто мені здається, що ти занадто багато дозволяв Тіні та Емілії. Їм дуже не вистачає дисципліни і твердої руки. Ще й няня ця...

- Ірмо, я особисто запросив Сабріну працювати у нас нянею. Справа в тому, що тільки вона змогла знайти спільну мову з моїми доньками. У нас жодна няня не затримувалась надовго, бо дівчатка перетворювали їхні життя на справжнє пекло. Я дуже не хочу, щоб Сабріна звільнилася, тому прошу тебе не ображати її і не провокувати, - промовив я, серйозно поглянувши на сестру моєї бідолашної дружини.

Мені досі було якось не по собі через їхню схожість і я намагався про це не думати.

- Добре... Я постараюсь не конфліктувати із цією нянею. Але, Максе, чесно кажучи, вона мені зовсім не подобається... Я б радила тобі знайти їй достойну заміну, - сказала Ірма.

- Ірмо, я сам вирішу, що краще для моїх доньок, - впевнено промовив я.

- Максе, але ж я - їхня тітка... Я теж хвилююсь за них, - обурилась Ірма.

- " Хвилюєшся за них"? Ірмо, ти не приїздила п'ять років, телефонувала лише на свята і то не на всі. Мені здається, що якщо когось любиш і хвилюєшся, то проявляєш більше уваги і турботи... - сказав я, важко зітхнувши.

- Але ж, Максе, я багато працювала. Думаєш, що мені було легко одній на чужині?

- Я нічого не думаю і нічого від тебе не очікую і не вимагаю, Ірмо, бо вже давно звик справлятись з усім сам.

- Ти робиш мені боляче своїми словами, Максиме. Я ніколи не думала, що ти можеш бути таким жорстоким, - схлипнувши, сказала Ірма і розвернувшись, побігла в дім.

Дивлячись їй в слід, я вилаявся і важко зітхнув.

Я не хотів конфліктів і зайвих проблем у своєму домі, тому збирався вибачитися перед Ірмою за витівку дівчаток і попросити її спробувати поладнати із Сабріною.

Але сталося так, що я примудрився зробити тільки гірше. Дідько! Ну хто тягнув мене за язика? Вибачився називається...

Трясця! І що мені тепер робити? Хоч би Ірма не затрималася у нас надовго, бо тоді нам всім точно доведеться знову розпрощатися зі спокоєм.

Я ще трохи погуляв в саду, щоб заспокоїтись і привести свої думки в порядок.

Зайшовши в дім, я мало не зіштовхнувся з Андрієм.

- Босе, як добре, що я вас знайшов! Там таке робиться! Таке робиться!