10.2

Залишок дня пройшов зім’ято. Начебто діти залишилися з подарунками — ми навіть зайшли в піцерію перекусити, але настрій був змішаний. Діма захоплено возив трактор. Мія на свою косметику навіть не дивилася.

— Діти, — Саша відклав шматочок піци й порушив застояну тишу, — у мене для вас новина. Оскільки я і мама багато працюємо, ми вирішили знайти вам няню. Катя люб’язно погодилася, тож відсьогодні ви багато гратиметеся разом.

Мія продовжувала мовчки колупати картоплю.

— Клуто! — показав великий пальчик Діма.

Я потріпала його по щоці.

— Тато дуже вас любить, малята, просто хоче, щоб ви більше гуляли і їли смачну та корисну їжу! — додала я, на що не зустріла бурхливого захоплення.

Важке зітхання зірвалося з губ. Що тут скажеш. З дітьми один день ти — бог, інший — справжній диявол. І це при тому, що ти робиш абсолютно ті самі речі в обидва дні. Але це нормально. Усе гаразд. Немає ідеальної роботи, чи не так?

Скрізь є свої недоліки. З противним характером я вже звиклася — не дарма Марина моя найкраща подруга.

— Катю, — Саша звернувся вже до мене, — я не очікую, що ти просто сьогодні до нас переїдеш. Усе вийшло дещо…

Він виразно показав рукою.

— Спонтанно, — я підказала з усмішкою.

— Саме так! Володимир у твоєму розпорядженні — твій день, твої плани, не мені заважати. — І раптом додав те, що зовсім мене приголомшило: — Може в тебе вечір із кимось, а тут я зі своїми проблемами.

Від подиву я навіть губи розтулили. «Хтось» на вечір у мене міг бути хіба що Марина. Про що він? Мені навіть смішно стало від однієї тільки ідеї, що я могла б кудись піти. Ні, якби в моєму розпорядженні було кілька вільних годин, то я б провела їх у пінній ванні з улюбленим серіалом на фоні та келихом вина. Або чашкою чаю із шоколадом. Але точно не із чоловіком, якого вперше б зустріла.

Усі ці побачення — гірше за роботу! Спочатку готуєшся, вбираєшся, витрачаєш купу часу і грошей на зовнішній вигляд, а в підсумку до тебе приходить сорокарічний пузатик, який із мамою планує жити до пенсії. Ні вже. У моєму житті є чоловік, з яким я б хотіла бути — і він під найсуворішою забороною.

— У мене немає планів на вечір, — відповіла кокетливіше, ніж планувала. Змахнула віями, прикриваючи блиск в очах. — Але речі я і справді не збирала. Тож якщо ти дозволиш переїхати до вас завтра, було б чудово.

— А хто мені буде казку читати ввечері? — раптом встряла Мія. — Ти чи тато?

— Сьогодні точно я, принцесо, — Саша поцілував дівчинку в маківку, — обіцяю.

Він ніжно дивився на доньку, а потім перевів погляд на мене. До чортиків захотілося побачити схожу ніжність уже до мене — навіть на секунду здалося, що в його очах щось промайнуло, але… Це була лише моя уява.

— Звісно, Катю, ти можеш переїхати завтра. Єдине що, робити це доведеться з півнями.

— У вас є ферма? — я здивовано підняла брови.

— Не в тому сенсі, — усміхнувся чоловік, у куточках його очей заграли маленькі зморшки, — просто дуже рано. Нам поступово потрібно відновлювати графік, оскільки з наступного тижня починаються школа й садок. Володимир може бути в тебе в районі… сьомої?

Я прикинула, скільки часу знадобиться на збори й легкий сніданок — не поїду ж я до голодних дітей із порожніми руками!

— Добре.

— Чудово. Тоді правила прості, — він дивився на мене й поглядав на дітей одночасно, — поводитися добре, одягатися пристойно, жодного макіяжу поза домом.

— Мавпаяжу! — встряла Мія.

— І його теж, — суворо додав Саша і звернувся вже тільки до мене, — якщо мама Марини знову з’явиться, будь ласка, зателефонуй мені. Я не хочу, щоб вони бачилися без мого особистого нагляду.

— Звичайно, без проблем, Саш.

А сама губу закусила. Щось мені підказувало, що без проблем наша робота ніяк не обійдеться.

_________________________

Цікаво, а що думає Маргарита Павлівна на такі правила? Що їй тепер тільи під наглядом можна?

Якщо ви тут уперше, то привіт! Мене звати Амелі, я авторка цієї чудової книжки. Вона поки що в процесі, і це означає, що я щоденно пишу до неї проди. Зареєструйтеся на сайті та додайте книгу до себе в бібліотеку — так ви її на загубите. Вона залишиться вашою в будь-якому разі, тож пристебніться! Пригоди чекають на нас!

Завжди ваша,
Амелі Фльор