Розділ 10. Катя

Коробочки з дитячим макіяжем рясніли на полицях магазину, що залишало Мію в повній розгубленості. Вона сподівалася вибрати ту, що найяскравіша. А коробочки чомусь були строкатими однаково.

— Краще Барбі чи Білосніжка? — розгублено запитувала дівчинка, роздивляючись два ідентичні набори.

Тільки модніша й сучасніша Барбі коштувала на дві тисячі гривень дорожче й була виконана на кшталт професійних валізок візажисток. Я надула губи, зображуючи бурхливий роздум.

Саша, звичайно, з радістю заплатить за все, але ж і дівчинку потрібно навчати фінансової грамотності.

— Тобі потрібно порівняти їхні плюс і мінуси! — я підняла вказівний палець догори й поклала обидві коробочки перед дівчинкою. — Що тобі більше подобається в Барбі?

— У неї гарне волосся і великі очі, — мрійливо пробурмотіла Мія.

Ага. Адже це найважливіший фактор для вибору косметики.

— А ще тут у наборі п’ятдесят чотири палітри кольору, — підказала я і показово присвиснула. 

Сподіваюся, у Білосніжки не менше — інакше мій урок навчить її прямо протилежного.

— А ще тут усе рожеве! — захихикала Мія.

— Ну почекай, у Білосніжки теж багато рожевого! — не поспішила погоджуватися я. — І її зачіска дуже схожа на твою.

У самої Мієчки теж було коротке волосся — трохи нижче підборіддя. Навіть обруч одягла на голову точнісінько як у Білосніжки.

Ось тільки мій коментар дівчинка не оцінила.

— Дурна, — сказала вона і штовхнула коробку.

— Міє, не можна бити речі в магазині, — тихо пригрозила я, — якщо ти це не хочеш, то її купить хтось інший.

— Мені все одно, що ці страхолюдини куплять, — і язик показала самій коробці, ледь не накинувшись на неї з висоти свого дитячого тіла, — дурна коробка! Тупа!

Рятуючи нещасну Білосніжку від раптової істерики Мії, я підняла коробку на верхню полицю. А сама насупилася, уважно роздивляючись дівчинку. Що на неї найшло? Сама ж спочатку вибрала ці два набори, не могла визначитися, який подобається більше.

— Що у вас тут відбувається? — до нас підійшов Саша із сусіднього відділу.

На руках у нього сидів Діма із задоволеною посмішкою слона, розглядаючи колеса на своєму тракторі.

— Катя не розуміє нічого в косметиці! — щосили зайшлася Мія, тупотіла ніжками і скиглила. — Катя дурна! Дурна! Не дружу з Катею!

— Міє! — пригрозив Саша, але я зупинила його м’яким дотиком руки.

Провела вздовж ліктя і похитала головою. Не треба. Не чіпай. Те, що зараз переживала Мія, не було її провиною — як і, загалом, моєю. Щось сталося в дівчинки, і вже вдома ми могли б спокійно це з’ясувати.

Саша явно хотів щось зробити, але я перервала його й першою пішла на контакт із дівчинкою.

— Так що, беремо Барбі? — запитала в неї, сівши на коліна.

— Не хочу косметику, у мене й так чудова! — буркнула Мія.

Відмінно, пішла на принципи. Я глибоко зітхнула, подумки прикидаючи, яку за рахунком кризу зараз переживає дівчинка. Начебто є криза трьох і п’яти років. А що в шість? Криза людського буття?

— Може візьмемо маленьку якусь? Просто спробувати, — я вирішила вийти на компроміс, — і будеш користуватися своєю старою, якщо не сподобається ця.

— Гаразд, — пирхнула Мія, зірвала з полиці першу-ліпшу коробку й гучно затупала до каси.

Я уважно подивилася на її вибір. Не знаю, випадково, підсвідомо чи як, але вона несла коробку із зображенням довговолосої принцеси.

— Скажи, Саш, — запитала я в чоловіка на достатній відстані від дівчинки, — а в Мії завжди було коротке волосся? Ви з Мариною її стригли з народження?

— Ні, це зовсім недавно сталося. Я прийшов додому, а вона була криво пострижена ножицями. Довелося перукаря терміново шукати, — похитав головою Саша.

Я насупилася. У Мії просто прокинулося бажання змінити щось у своїй зовнішності чи… Хтось їй із цим допоміг?