3.3

Формально я не тримав більше Катю. Її «робочий день», якщо це можна було таким назвати, закінчився в той момент, коли я переступив поріг. Але це було б просто нелюдяно виганяти її до вечері.

А потім здалося дивним робити це під час чаю із солодощами.

А потім Мія потягла Катю в дитячу, щоб та почитала їй казку перед сном.

От і як тут було втручатися? Я тактовно чекав моменту, коли дівчина звільниться і підійде до мене перша. Сам же лежав на дивані й розмірено гортав канал на телебаченні. Мій телефон був за звичкою увімкнений на потік повідомлень. Якщо я отримаю екстрену новину, реагувати потрібно швидко.

У моєму бізнесі все просто. Той, хто перший вихоплює потрібний клаптик зачіпки, вкладає в правильну сферу, виходить переможцем. Причому перемога може бути драматичною. Це не ставки на спорт або перегони, де ти виграв тисячу доларів і радієш.

Тут ішлося про сотні тисяч валюти, причому не моєї. Я керував капіталом моїх клієнтів. А вони дякували мені за примноження і без того мільярдних цифр у них на рахунках.

— Саш? — Катя спустилася зі сходів і зайшла спершу на кухню, де я забув вимкнути світло.

— Я тут.

У вітальні було темно. Морок розбивала тільки картинка з екрана телевізора і світло, що долітало з кухні. Цього було достатньо, щоби бачити одне одного, але… Обстановка створювалася інтимна.

Я не вставав. Продовжував сидіти на занадто зручному дивані — дивився, думав і зважував. Як би мені правильніше вчинити?

— Діма швидко заснув, а Мія все ніяк не хотіла, — легка усмішка торкнулася її губ, — тож я б за годину-дві зазирнула до неї, перевірила. Вона в тебе дівчинка енергійна.

— Буває прокидається вночі, — я кивнув, — дякую, Катю.

— Ну… — вона переминалася з ноги на ногу, не наважуючись до кінця пройти у вітальню.

Так і стояла в проході між коридором і входом у напівтемне приміщення. Телевізор гудів. Телеведуча щось активно розповідала в новинах на мінімальній гучності.

— Так, — я махнув головою, остаточно прийнявши рішення, — Володимир зараз відвезе тебе.

— Та не варто, правда.

— Це найменше, що я тобі винен за сьогодні, — усміхнувся і підійшов до неї ближче.

У коридорній частині було більше світла, і Катя помітно розслабилася, коли я не запросив її зайти всередину. А я хотів. Зрештою, у цьому не було б нічого такого — просто поговорити у вітальні? З приглушеним світлом?

Я дивився на те, як дівчина продовжувала переминатися з ноги на ногу. Треба б їй сказати за ту фотографію, поки вона не виявила сама. Буде ж ніяково. Почне надумувати щось.

— Сьогодні піде в оплату, як у святковий день, — спробував розбити незручність я.

— Угу.

Давай. Просто скажи. У цьому немає нічого такого. Вона ж навіть голою там не була! Боже — цього ще не вистачало ляпнути дівчині. Тоді точно зійду за збоченця, який роздивлявся її фотографію.

Погляд прослизнув уздовж губ Каті. Чому ж я маю бути збоченцем, якщо молода вродлива жінка привернула мою увагу? Просто тому що вона — найкраща подруга моєї дружини?

Колишньої. Треба б частіше собі це повторювати.

Ми стояли надто близько одне до одного. Я навіть не помітив, як сам скоротив відстань.

Як стояв і дивився на неї згори донизу, як злітало моє дихання просто на її губи. Дівчина була в легкій майці, що тільки сильніше доповнювало образ її фігури. Я, здається, провів язиком по губах.

Катя миттєво опустила погляд.

— Саш, я…

— Будеш моєю нянею? — випалив на одному диханні.

Катя тут же підняла голову. У її очах виднілося німе запитання. Щось між «що» й чи не зовсім я збожеволів. Я прокрутив сказану фразу в голові ще раз і ляснув себе по лобі.

— Ну тобто не моєї, — поспішив виправдатися, — дітей. Для дітей.

— Саш, мені дуже приємно, і дякую, але…

— Я оплачу тобі той курс.

Чому я взагалі так схопився за цю ідею?

— Курс? — вона виглядала спантеличено.

Навіщо мені Катя поруч?

— Фінансове консультування, біржові фонди, стратегії вкладів. Річне навчання з відповідною вказівкою у твоїй робочій справі.

Що було істотно вище за вартість роботи хорошої няні. Але Катя про це не знала. Попросила час подумати, а поки що тиждень допомагатиме мені на тимчасовій основі.

Я подумав, що спершу порадиться з Мариною. Напевно. Чи хотів я це знати?

Як тільки дівчина пішла, я видалив її повідомлення з телефону. Для обох сторін. Катя не дізнається, що я бачив — для її ж блага.