Звісно, після цих слів папка з документами в сумці виглядала саме такою, бо я не подумала, що він не погодиться підписати поки не покаже їх своїм юристам. Це було вірно зі сторони чоловіка, який був дуже вправний в бізнесі. Але те, що я мала власного адвоката вважаю вірним рішенням. Це було по-дорослому, зріло. Як відповідальна людина, а не тупа блондинка.
Але ні, Максим вирішив, що настав чудовий момент перевірити мою нервову систему на міцність. Він, здається, навіть помітив, як у мене на обличчі промайнув тіньовий спалах образи — і вирішив, що цього недостатньо. Треба добити. Культурно, спокійно і дуже по-чоловічому.
— Віро, це був необдуманий крок з твого боку, — вимовив він рівно, майже холодно, але все одно надто ввічливо. Така інтонація буває в людей, які абсолютно впевнені, що мають рацію.
— Перепрошую? — я кліпнула очима.
— Ти підписала договір про конфіденційність, — м’яко уточнив він, навіть трохи нахиливши голову, немов пояснював елементарну таблицю множення. — І звернення до стороннього адвоката без попередження — формально порушення цього пункту.
Пауза.
Спокійно. Дихаємо. Не перевертаємо стіл.
Віра, ти сильна жінка. Ти не кидаєшся виделками.
Хотілося, звісно.
— Вибач, але я не зобов’язана погоджувати з тобою кожен свій крок, — видушила я максимально розсудливо, хоча всередині все кипіло, як чайник на максимальному нагріві. — Ми підписали ділову угоду, а не опікунський договір.
Максим ледь помітно всміхнувся. Така мікроскопічна, самовдоволена, спокійна посмішка, від якої хотілося пхнути його ногою під столом. Не сильно. Просто щоб баланс сил відновити.
— Угоду, де ти зобов’язалась не розголошувати жодних особистих та фінансових деталей нашого шлюбу, — уточнив він бездоганно рівно. — А залучення стороннього юриста саме й потрапляє під цей пункт.
Навіть повітря навколо стало трохи гострішим.
Я з інстинктивною впертістю сильніше притиснула папку з документами до грудей. Мені здалося, що вона тихенько скрипнула, розуміючи, наскільки нищівний поворот відбувається.
Я стиснула губи.
«Шлюб». Господи, як пафосно це звучало з його вуст. Особливо якщо згадати, що це наш перший справжній «сімейний» вечір за всі три роки знайомства. Чудовий у нас вийшов шлюб, нічого не скажеш. Більше схоже на умовне ув’язнення в розкішному маєтку з гарним садом і золотими ґратами.
Максим ледь нахилився вперед, і його погляд став важчим, гострішим, таким владним, що мимоволі хотілося вирівняти спину.
— І нагадую, — його голос звучав спокійно, майже невимушено, але від цього тільки сильніше тиснув, — поки документи про розлучення не підписані, ти офіційно все ще моя дружина. А отже, ти маєш беззаперечно дотримуватися всіх пунктів нашої угоди.
Я примружилася, відчувши, як усередині піднімається хвиля роздратування. Яких сама? Я ж наче сумлінно все виконувала, чи там було ще щось дрібним шрифтом? Та всередині з’явилося здогадка, куди саме куди він хилить.
— Наприклад? — обережно запитала я.
Максим повільно, навіть трохи насмішкувато, втягнув повітря.
— Наприклад, — сказав він із ледь помітною посмішкою, — не вечеряти з іншими чоловіками.
— Я жодного разу за три роки ні з ким не вечеряла! — обурилася я, так голосно, що найближчий офіціант рефлекторно здригнувся. Я ледь не вдарила долонею по столу, але хоч якось утрималася.
— А сьогодні? — спокійно, майже втомлено уточнив він. Тон такий, ніби він робив іспит за першокурсника, який провалив питання.
Я відкрила рот, щоб відповісти… але всередині стало порожньо.
Дідько!
Клятий Олександр і моя геніальна ідея ввійти разом із ним, щоб пробратися в зал. І тепер я тут, сиджу навпроти власного чоловіка, який дивиться на мене так, ніби я вчинила державну зраду середнього рівня важливості.
А ще гірше те, що він виглядав не розлюченим, а навпаки випромінював підозріле задоволення. Ніби мої помилку грали йому на руку.
Ось тобі й офіційна розмова, Віро.
Хотіла вирішити юридичні нюанси цивілізовано? Отримала допит із пристрасною увагою до деталей, хитрими зауваженнями і прямими натяками на провину. Чому мені все більше здавалось, що мене заганяють в глухий кут?
____________________________
А ви теж це помітили? Що Максим побачив можливості і скористався ними замість скандалу і прямих погроз така вправна спокійна маніпуляція.