4. Темні справи

Між добрими та злими вчинками тонка межа у відрізок людської совісті.

Буяна Іррай 

Рубін

Як тільки розплющила очі побачила обличчя Аскхар. Чоловік з азартною посмішкою спостерігав за мною.

Втримавшись від буйних емоцій я потягнулася у ліжку, протерла очі, позіхнула, а вже після спитала:

- Чому ти тут?

Аскхар не поспішав з відповіддю. Розглянувши кімнату зрозуміла, що це його покої. Отже, цей дідько переніс мене сюди, поки спала. Схоже я недооцінила впертість, разом із нахабністю чоловіка. Підіймати галас через його дії буде не розумно. Відкладу розплату на пізніше. Зараз мене більше хвилює власний шлунок, котрий нагадав про себе голосним бурчанням.

- Я вже відправив магічний імпульс, через кілька хвилин нам принесуть сніданок.

- Хм-м, - здивовано протягнула, - Дякую. - разом ми відправилися до ванної, щоб вмити обличчя. - Що там з повстанцями? - питаю, бо вчора не обговорили.

- Все під контролем. Завтра у мого батька іменини, він влаштовує щедрий бенкет. Всі високопоставлені фігури імперії будуть там, це чудова можливість завести корисні зв'язки. Що скажеш?

- А що мені сказати?! Твоя правда, це рідкісна можливість, потрібно скористатися з вигодою.

- Так, саме тому ти йдеш зі мною. - чарівно посміхнувся, мерзотник.

- Навіщо? Я не додам тобі шарму, чи то статусу, - намагалася переконати. - Краще запросити першу красуню імперії, чи то якусь багатійку... Тоді ті погляди, що прикуті до дівчини, змушені будуть помітити й тебе. А про мене можна іншим разом розповісти.

- Мене й так помітять. Нехай я вважаюся забутим принцом, проте - принц! А ти... Ти моя тендітна пташечка, - аж скривило від такого звернення! - Одягнемо тебе у найкращий, традиційний одяг та створимо образ ніжної, слабкої, юної ферни. Ніхто й не здогадається, наскільки образ далекий від реальності.

- Ти все-таки виведеш мене у темний світ як конкубіну?

- Ти станеш першою жінкою в моєму гаремі, що приверне неабияку увагу до тебе. Якоюсь мірою, це розв'яже мені руки. Не на довго, але достатньо. Агари з найменшою владою намагатися дізнатися про тебе все. Одні з них спробують втертися у довіру, а інші знищити. Що ті, що інші матимуть спільну ціль - просунути у мій гарем своїх дочок, племінниць, сестер. Можна й підставних відправити, головне отримати більше влади натомість.

- Що ж ти вигадав? Для чого їх відривати? Прочитавши твої записи знаю, з мізерним впливом лише троє агар. Якщо хочеш отримати їх підтримку, то візьми в гарем їх доньок та й діло з кінцем.

- Це подіє лише з одним із трьох. Якщо візьму у свій гарем одразу всіх дівчат, то влади у них буде однаково. А мій статус залишатиметься низько, бо поріднився з маловпливовими сім'ями.

- Світлі! Аскхар, а це важче, ніж гадала. Шлях до трону, наче туго натягнутий канат над прірвою! Де дорога у сотню кроків, а один не вірний рух і смерть.

- Все твоє життя минуло над прірвою. Світлі загнали нульових у маленьке містечко, обклали податками, вкрали будь-які права й до кінця зневажали. Я вважав, що після тих труднощів крізь котрі ти пройшла, ніщо тебе вже не лякає.

Ми повернулися до спальні, а поки Аскхар говорив, я розчісувала коси. Коли видихнула повітря, щоб відповісти, у двері постукали. Маленька ферннеса граціозно завітала до покоїв після того, як темний дозволив увійти. За кілька секунд у кімнаті з'явився столик переповнений їжею.

- Приємного апетиту, ваша темність!

Схиливши голову, вклонилося дівча й зникло. Я ж роззявила рота від подиву. Досі не можу звикнути до магії. Це ж треба! Прийти, помахати пальцем й перенести стіл разом з харчами від кухні сюди.

Я сіла поруч принца й повільно насолоджувалася смаколиками. Настрій різко рухався вверх, що не міг не помітити Аскхар. Хитро посміхаючись він якийсь час спостерігав за мною. А я, втамувавши голод, вирішила продовжити нашу бесіду.

- Тобі не здається, що для такого грандіозного свята, просто вивести мене на публіку - не оригінально. На таку рідкісну можливість варто вигадати щось цікавіше. - попиваючи свіжо вичавлений яблучний сік, вимовила. - Наприклад, завдати першого удару по репутації твого брата. - сьогоднішня трапеза підкинула шалену ідею.

- Привабливо звучить, однак надто великий ризик. Мій брат відповідає за безпеку батька. Решта старших братів за безпеку гостей. Охорони та нагляду там через край! Щоб підставити Аргуса, доведеться зазіхнути на безпеку імператора, що мені вже не імпонує.

- Припини, я не пропоную шкодити твоєму батьку. Всього лише розіграти вистави перед ним, - лукаво посміхнулася.

- Це як?

- Розкажи принцип перевірки їжі на отруту.

- Здається, я вже здогадався на що ти натякаєш. Батько має двох наближених люфернів, котрі перевіряють вміст їжі. Один з них цілитель, інший навіювач. Оскільки брат охороняє батька, то і їжу спершу мають перевірити його люди перед тим, як вона потрапить до столу. Тільки, як ти збираєшся пронести отруту повз охоронців й непомітно підсипати ?

- Я нульова! Твої волюферни навіть не підозрюють, що воно таке...

                                                                *************

Той день минув у довгих бесідах з Аскхаром та Шумом. Фрім теж увімкнувся у розмову, як тільки ввела його у курс справи. Ми розробляли найефективніший план дій та варіації його відхилення. Найбільше мороки викликав вибір отрути. Вона мала бути доволі доступною, не складною у використанні й досить небезпечною для здоров'я. При цьому, без магічних компонентів, щоб моя магія ануляції не знешкодила її дію. Обравши й підготувавши все, я знесилено розляглася на ліжку.

Вранці до мене прибігли ферннеси з купою яскравого одягу, прикрас й подібного мотлоху. Обравши найбільш адекватний образ, я змогла поїсти. Далі мене затягнули до бані, вимили в ароматній воді з травами, зробили масаж, натерли якимись маслами. В один прекрасний момент відчула себе шматком м'яса перед грилем. Ця думка розвеселила, через що й почала більше посміхатися. Слуги тим часом метушилися, допомагали надягнути дорогу сукню зі срібною вишивкою. Темно-синій, колір нічного неба, найбільше привабив мій погляд. Легка, безшумна матерія, на що я особливо звертала увагу при виборі, облягаючий верх з відкритими ключицями та вільний низ із кокетливим вирізом з переду на ніжці. Зручно, гарно, елегантно, ще й в найкращих традиція імперії. Дівчата заплели товсту косу, вплітаючи туди квіти у тон сукні. Косу перекинули на одне плече, додавши останнього штриха - традиційний ланцюжок, що мав бути присутнім на голові жінки гарему. Тонесенький сплав металу, що досить мило дивився поруч з квітами.

Першим мене побачив Шум. (До речі, на ньому була форма особистої гвардії Аскхара.)Чоловік здивовано охнув й сказав:

- Не знав, що ти можеш бути такою красунею!

Усміхнувшись після такого компліменту, я обережно покрокувала на подвір'я, де чекав темний. Він одягнувся набагато швидше, тому усі необхідні "атрибути" свята прихопив сам.

Реакція Аскхара було досить скупою. Трішки здивованого погляду, короткої посмішки й все... Навіть слова не вимовив. Взяв під руку, непомітно поклав у долоню мішечок з отруйним порошком та відкрив портал до палацу імператора.

Наша трійка з'явилася поруч з головними воротами. Кілька гвардійців поступово перевіряли люд на наявність чогось небезпечного, а після пропускали всередину. Довкола палацу стояв потужний бар'єр, тому проникнути можливо лише через головні ворота.

Скоріш за все мені під силу зруйнувати бар'єр, однак він розвалиться повністю, а відкрити частково, аби залишитися не поміченим - важко. Отож варіант з проникненням ми відкинули одразу.

Пронести повз охорону отруту набагато легше. Покрила себе власними чарами й усе! Гвардійці не відчули нічого підозрілого та пропустили всередину.

- Аммм, - якось зародилося питання. - Аскхар, а хіба принців перевіряють, як звичайних темних? Щось не бачу імператорського герба. Де інші принци?

- Хах! - трохи сумно усміхнувся. - Мої брати вже всередині. Для батька я та особистість, котрій не варто довіряти. За стільки років проведених у світлих, не можливо горіти любов'ю до імперії. Саме так він думає.

У цю хвилину я відчула гірку грудку в горлі. Мені стало шкода Аскхара, проте намагалася приховати почуття. Сумніваюся, що йому потрібна жалість...

З гордо піднятою головою ми продовжили крокувати вперед. Акуратна доріжка, всипана різнокольоровим камінням, котре, мов ліхтарі, сяяли вночі - закінчувалася. Попереду палац імператора та тонко натягнутий канат над прірвою. Один не вірний крок й наші голови злетять з плечів. Чи відчуваю страх? Можливо. Та про це пізніше...