Розділ 3

 Перші дні в абсолютній тиші виявилися дивно гучними.

 Коли ти все життя звикла бігти на чийсь виклик, вислуховувати чужі претензії та гасити чужі пожежі, раптова відсутність фонового шуму ріже вуха. Мозок за звичкою чекав удару. Кожен вібраційний відгомін у сусідній квартирі змушував мене здригатися: хтось дзвонить? я знову щось зробила не так?

Але телефон мовчав. Екран був темним і холодним, як застигла вода.

Я створила собі новий, дуже жорсткий ритуал — вакуум.

 На роботі я перетворилася на тінь. Дотримувалася ідеальної, майже стерильної ввічливості. Віталася, сухо відповідала на робочі питання і повністю ігнорувала будь-які спроби зав’язати дрібну балаканину біля кавоварки. Коли колеги обговорювали вихідні чи скаржилися на життя, я просто дивилася в монітор.

«Поліна якась дивна останнім часом», — шепотілися за моєю спиною.

 Раніше від цих слів у мене стиснулося б серце, а рот сам собою відкрився б для вибачень. Тепер мені було байдуже. Нехай думають що завгодно. Після роботи я поверталася додому, зачиняла двері на два оберти ключа і вимикала світло. Купувала продукти тільки в самообслуговуванні, щоб не казати ані слова касиру. Жодного соцмережного скролінгу, жодних новин. Я не ділилася нічим і ні з ким. Мої думки, мій біль, моє нове відчуття загнаності залишалися тільки всередині моєї черепної коробки.

Самотність спочатку лякала своєю величчю. Вона була схожа на занурення під воду: спочатку легені рвуться від нестачі повітря, але потім ти звикаєш до давлячої тиші навколо. Я вчилася їсти в повній тиші. Вчилася засинати без чужих голосів у навушниках. Я вичистила квартиру до блиску, викинула всі речі, які нагадували про минуле — подарунки «друзів», які вони віддавали мені за непотрібністю, давні листи, фотографії.

Це було суворе, майже чернече існування. Я добровільно замурувала себе в чотирьох стінах власного «Я». Я не прагнула щастя — я прагнула безпеки. І тільки в цьому глухому вакуумі, де ніхто не міг мене торкнутися, поранити чи звинуватити, я нарешті почала чути свій власний голос.

Щоправда, цей голос поки що вмів тільки мовчати.