Нудне спілкування

42

Цього ж вечора Безер сидів з Олафом у барі.

Надворі вже темніло. За вікнами час від часу проїжджали машини, залишаючи на склі короткі відблиски фар.

Олаф щось розповідав про Ніну.

Безер слухав, тримаючи склянку в руці, і час від часу усміхався.

— Ти сьогодні якийсь дивний, — сказав Олаф.

Безер подивився на нього.

— Який?

Олаф знизав плечима.

— Не знаю.

Він трохи нахилив голову.

— Задоволений.

Безер усміхнувся.

— Просто день хороший.

Олаф подивився на нього ще кілька секунд, але більше нічого не питав.

Він знову почав розповідати про Ніну, цього разу про те, як вона примудрилася посперечатися з тренером через якусь дрібницю.

Безер засміявся.

— Це на неї схоже.

— От бачиш.

Олаф відкинувся на спинку стільця.

— Ти її вже захищаєш.

— Ні.

— Звичайно.

Безер похитав головою.

Розмова пішла далі.

---

Аліса була вдома.

У кімнаті горіло світло біля ліжка.

Вона переодягнулася, сіла з книгою й почала читати.

За вікном поступово темніло.

На її колінах лежав «Ромео і Джульєтта».

Та сама книга, яку Безер дав їй на літо.

Вона так і залишилася в неї.

Аліса перегорнула сторінку й продовжила читати.

Подобається

Відредаговано: 27.09.2026