40

Наступного дня Безер знайшов її після пари.

Аліса саме виходила з корпусу, коли він підійшов збоку й узяв її за руку.

— Ходімо.

— Куди?

Він повів її далі від сходів, туди, де між корпусами майже ніхто не ходив.

Зупинився й відпустив її руку.

— Я хотів із тобою поговорити про вчорашнє.

— Та не обов'язково. Я просто не зовсім зрозуміла.

Безер на секунду задумався.

— Ми давно знайомі.

— Це я зрозуміла.

— І трохи можемо поговорити. Не по роботі.

Аліса опустила очі.

— Просто дивно було його почути.

— Так, я можу зрозуміти.

Вона трохи помовчала.

— Ви ж казали, що з ним краще не зв'язуватися.

— І це правда.

Аліса подивилася на нього.

Безер сперся плечем об стіну.

На кілька секунд між ними стало тихо.

— Вибач за це непорозуміння, — сказав Безер. — Мені важливо було тобі пояснитися.

Аліса провела пальцями по ремінцю сумки.

— Добре.

Безер трохи нахилив голову.

— Вибач.

— За що?

— Що ти дізналася про це так раптово. Я б хотів сам тобі про це сказати, а не щоб ти випадково почула його голос і залишилася з питаннями.

Аліса подивилася на нього.

— Я просто не люблю, коли щось не сходиться.

— Я розумію.

Вона трохи помовчала.

Безер подивився на неї уважніше і відштовхнувся плечем від стіни.

— До речі, ти в суботу вільна?

Аліса підняла на нього очі.

— Думаю так.

Він подивився на неї.

— Я хочу тобі дещо показати.

— Де?

— Я поки не можу сказати.

— Це звучить підозріліше ніж вчора.

— Так, але я не змушую погоджуватися.

— Ні, я погоджуюся.

Він усміхнувся.

— Добре, тоді побачимося Алісо.

— Так.