Нудне спілкування

38

Кілька секунд вони мовчали.

 

Безер підняв голову, щоб дивитися їй в очі.

 

Вона подивилася на його руки.

 

Його пальці трохи ворухнулися на коліні.

 

Безер простягнув руку.

 

Подивився на її пальці, потім знову їй в очі.

 

— Можна?

 

Аліса взяла його за руку.

 

Його пальці не були теплими.

 

Безер не стиснув її долоню одразу.

 

Тільки відповів на її рух.

 

Безер сидів на стільці.

 

Аліса стояла перед ним.

 

— Я боюся, — сказала вона.

 

Він подивився на їхні пальці.

 

— Тоді не поспішай.

 

Безер підняв на неї очі.

 

Аліса дивилася на нього зверху вниз, а він — на неї.

 

Він нижче.

 

Вона стоїть.

 

Вона трохи поворухнулася ближче.

 

Безер підняв вільну руку.

 

Зупинив її біля її зап'ястя.

 

Знову подивився в очі.

 

Він провів ними по її зап'ястю.

 

Обережно.

 

Один раз.

 

І прибрав руку.

 

Аліса дивилася на нього.

 

На його обличчі з'явилася ледь помітна усмішка.

 

— З тобою хочу.

 

Вона нічого не відповіла.

 

Тільки зробила ще один маленький крок.

 

Тепер її коліно майже торкалося його.

 

Безер подивився вниз, потім знову на неї.

 

Він не рухався.

 

Аліса теж.

 

Їй хотілося залишитися так.

 

— Я теж хочу.

 

Безер кивнув.

 

Вона усміхнулася.

 

Потім, ніби перевіряючи, чи він справді залишиться таким самим, провела великим пальцем по його долоні.

 

Він дозволив.

 

Просто тримав її руку.

 

---

 

Вони ще довго не говорили про те, що між ними відбувається.

 

Говорили про музику, про університет, про Олафа, який напевно вже десь розповідав би свою чергову історію, якби вони зараз були разом.

 

Аліса кілька разів сміялася.

 

Безер слухав.

 

Іноді щось додавав.

 

І весь цей час не відпускав її руки.

 

Коли вона нарешті зібралася йти, він підвівся.

 

Вони опинилися поруч.

 

Аліса вже взялася за дверну ручку, коли Безер раптом повернувся до кімнати.

 

За кілька секунд він повернувся з маленькою шоколадкою.

 

Вона подивилася на неї.

 

Потім на нього.

 

— Це вже не смішно, Безере.

 

Він усміхнувся.

 

— Мені подобається, коли ти називаєш мене по імені.

 

Аліса нічого не сказала.

 

— Не припиняй, будь ласка.

 

Вона забрала шоколадку.

 

— Добре.

 

І тільки тоді відкрила двері.

 

— До зустрічі, Безере.

 

— До зустрічі, Алісо.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше