Нудне спілкування
Розділ 27. Коли вона сміється
Безер вийшов з університету й уже збирався йти додому.
Біля входу стояла невелика компанія студентів.
Він спочатку навіть не звернув уваги.
А потім почув її сміх.
Безер зупинився.
Аліса стояла трохи осторонь разом із друзями.
Вона щось розповідала, активно жестикулювала, а потім сама не витримала й засміялася.
Не так, як на парах.
Вільніше.
Голосніше.
Один із друзів щось відповів, і вона знову засміялася.
Безер стояв неподалік і дивився.
Вона його не бачила.
І чомусь йому це подобалося.
Він просто міг постояти кілька секунд і подивитися.
Аліса знову щось сказала.
Її друзі засміялися разом із нею.
Безер усміхнувся сам.
Він навіть не помітив цього одразу.
Потім провів рукою по обличчю й тихо видихнув.
— Ну от.
Аліса раптом відкинула волосся назад і продовжила говорити.
Вона була зовсім іншою.
Не студенткою, яка сидить на парі.
Не дівчиною, з якою він пив каву.
Не тією, якій він подарував книгу.
А Алісою.
Яка сміялася з друзями біля університету.
Безер подивився на годинник.
Йому вже справді треба було йти.
Він ще раз глянув у її бік.
Аліса його так і не помітила.
Безер усміхнувся й пішов додому.
І всю дорогу чомусь згадував її сміх.
#855 в Сучасна проза
Відредаговано: 27.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
