Розділ 26. Шоколадка

Безер стояв у кабінеті й переглядав книги.

На столі лежало кілька примірників.

Він шукав одну конкретну.

Її було важко знайти.

Безер пам'ятав, що Аліса якось згадувала її.

Не просила.

Просто сказала, що давно хотіла прочитати, але ніде не бачила.

Він тоді нічого не відповів.

Але запам'ятав.

Через кілька днів йому випадково вдалося знайти примірник.

Він узяв книгу зі столу.

Подивився на обкладинку.

— Ну що ти робиш?

Безер сам до себе усміхнувся.

Він відкрив шухляду столу.

Там лежала маленька шоколадка.

Безер кілька секунд дивився на неї.

Потім поклав її всередину книги.

Закрив.

Наступного дня він побачив Алісу в коридорі.

— Алісо.

Вона обернулася.

— Так?

— Ви ж шукали одну книгу.

— Яку?

— Ту, про яку ви розповідали.

Аліса задумалася.

Потім її обличчя змінилося.

— Серйозно?

Безер простягнув їй книгу.

— Знайшов.

Вона взяла її в руки.

Подивилася на обкладинку.

— Де ви її взяли?

— Довелося пошукати.

Аліса провела пальцями по обкладинці.

— Дякую.

— Будь ласка.

Вона вже хотіла відкрити книгу, але Безер раптом згадав про шоколадку.

Пізно.

Вона сама відкрила першу сторінку.

Шоколадка випала на підлогу.

Аліса подивилася вниз.

Потім на Безера.

— Це теж було важко знайти?

Він засміявся.

— Ні. Її я купив по дорозі.

Аліса підняла шоколадку.

— Дякую.

— Тепер точно є причина дочитати книгу.

— Шантаж шоколадкою?

— Мотивація.

Аліса усміхнулася.

— Добре.

Вона притиснула книгу до себе.

— Я прочитаю.

— Не поспішайте.

Вона пішла коридором.

Безер дивився їй услід кілька секунд. Він був задоволений.