Нудне спілкування
Розділ 25. Її очі
Аліса сиділа навпроти нього.
Вони пили каву.
Розмова була звичайною.
Вона щось розповідала про університет, потім перескочила на якусь іншу тему, сама засміялася і продовжила.
Безер слухав.
Але цього разу дивився на неї трохи довше.
Вона підняла очі.
І він раптом зупинився.
Її очі.
Чому він ніколи не дивився на них по-справжньому?
Вони були світлі.
Не зовсім блакитні.
Швидше сіро-зелені, але колір змінювався залежно від світла.
Зараз у них було більше зеленого.
Безер кілька секунд просто дивився.
Аліса замовкла.
— Що?
— Нічого.
Він усміхнувся.
Але погляд не відвів одразу.
В її очах було щось дуже живе.
Вона дивилася прямо на нього, не ховаючись і не намагаючись виглядати якось особливо.
Просто дивилася.
Безер раптом подумав, що саме це йому в ній подобається.
Вона не грала роль.
Принаймні поруч із ним.
Аліса нахилила голову.
— Ви мене слухаєте?
— Так.
— Тоді про що я щойно говорила?
Безер на секунду замовк.
— Про...
Він усміхнувся.
— Ви мене підловили.
Аліса засміялася.
— Я так і знала.
Він теж засміявся.
Потім знову подивився на неї.
Цього разу ненадовго.
Але вже знав.
Її очі він запам'ятає.
#490 в Сучасна проза
Відредаговано: 27.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
