Нудне спілкування
Розділ 20. Подаруєш мені танець?
Аліса повернулася в університет через кілька тижнів.
Безер побачив її в коридорі випадково.
Вона стояла біля вікна й щось читала в телефоні.
Він зупинився на кілька секунд.
— Алісо.
Вона підняла голову.
— Добрий день.
— Ви зникли.
— Усе добре?
— Так.
Безер кивнув.
— Добре.
Він уже хотів пройти далі, але вона раптом усміхнулася.
— Ви скучили?
Безер подивився на неї.
Вона сказала це майже жартома.
— Можливо.
Аліса нічого не відповіла.
Вони ще кілька секунд стояли в коридорі.
Потім вона прибрала телефон у кишеню.
— Я піду на пару.
— Так.
Вона зробила кілька кроків, але Безер раптом згадав той вечір.
Бар.
Машину.
Її питання.
І власні слова.
До наступного танцю, Алісо.
— Алісо.
Вона обернулася.
— Так?
Безер трохи помовчав.
Потім усміхнувся.
— Подаруєте мені танець?
Вона здивовано подивилася на нього.
— Ви ж казали, що це буде наступний танець.
— Казав.
— А якщо я не вмію?
— Я теж.
Аліса засміялася.
— Тоді це буде дуже погано.
— Можливо.
Вона ще секунду дивилася на нього.
— Добре.
Безер кивнув.
— Добре.
І цього разу ніхто не сказав нічого більше.
Аліса пішла на пару.
Безер залишився в коридорі ще на кілька секунд, перш ніж рушити в інший бік.
#491 в Сучасна проза
Відредаговано: 27.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
