Нудне спілкування
Розділ 18. На мосту
Було пізно.
Безер і Роза стояли на мосту й дивилися на річку.
Біля берегів уже з'явився лід. Він нерівними смугами тягнувся вздовж темної води, а під мостом час від часу чувся тихий тріск.
— Холодно, — сказала Роза.
— Ти сама запропонувала сюди прийти.
— Я думала, буде романтичніше.
— Лід і річка вночі недостатньо романтично?
— Ні.
Безер усміхнувся.
Вони сперлися на перила.
Десь далеко проїхала машина. Її світло на кілька секунд відбилося у воді й зникло.
— Пам'ятаєш, як ми сюди приходили, коли були студентами? — запитала Роза.
— Пам'ятаю.
— Ти тоді теж мовчав.
— Так.
Вони знову подивилися на річку.
— Як робота? — запитав Безер.
— Нормально. Тільки начальник вирішив, що я можу працювати за трьох.
— І як тобі?
— Можу. Але не хочу.
Роза засміялася.
Безер похитав головою.
Під мостом знову тріснув лід.
Вони обидва подивилися вниз.
— Чуєш?
— Так.
— Наче хтось ходить.
— Не вигадуй.
— Я серйозно.
— Розо, це лід.
Вони ще трохи постояли.
Роза подивилася на годинник.
— Вже час.
— Так.
Вони відійшли від перил і повільно пішли мостом.
Річка залишилася позаду.
Темна, холодна й майже нерухома.
#499 в Сучасна проза
Відредаговано: 27.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
